Я не скажу тобі "Прощай..." Збірка любовних оповідань
Осіння молитва
А на вулицях міста владно господарить осінь.
Люті вітри із несамовитим свистом зривають з напівоголених дерев останні листочки і женуть їх світ за очі... – у самотність, у безнадію. В небуття.
Дощ оскаженіло січе в обличчя. Злий вітер, скажено регочучись, шарпає з рук парасолю, безцеремонно трощить її, вивертаючи спиці назовні, й норовить збити тебе з ніг і з твоєї стежки, понести у безвість, знищити...
У руках дужої стихії почуваєшся піщинкою. І до розпачу, до крику незахищеною.
Холодно. Незатишно. Одиноко.
Болить в душі осіння невідворотність і невблаганність. Осінь, як смерть.
Щемить власна самотність, незахищеність і неприкаяність.
Як же не оступитися?! Як не зірватися зі слизької стежки, не піддатися на волю дужому вітрові, втриматися?
– Господи! Не покидай мене. Йди поруч. Я – Твоя піщинка. У велетенському Всесвіті – Твоя крапля, частка Тебе. Засвіти в душі малесенький промінчик… віри. Розвій темряву, втихомир злі вітри, пошли блаженну тишу, засвіти сонечко. Врівноваж роз’ятрену душу, зігрій її теплом і любов’ю…
Дай сили бути і жити. Захисти.
#10181 в Любовні романи
#2256 в Любовне фентезі
Відредаговано: 26.12.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
