Глава 45

**************

- Приходьте в прийомні години, - почувся з-за дверей глузливий тон Двейна.

Рейм відступив на крок і заніс ногу для удару, цілячись у двері. Перешкода з надійних дубових дверей перед ним жалібно захрустіли, але витримали. Він відступив знову і ще раз ударив по дверях в місці замку. Знову хрускіт, але вистояли. Люто заричавши від невдач, Рейм переключився на завіси, завдаючи ударів по ним з усією можливою силою. Пару ударів і двері, перекосившись, піддалася, даючи можливість проникнути в приміщення. Знісши їх остаточно, Рейм вдерся до кімнати.

Видовище, що відкрилось перед ним, привело його в сказ. Два оголених тіла стояли біля одного з ліжок: одне по-хазяйськи уклало в обійми друге, що не чинило опір. Вовчиця повністю без одягу, а вовк ще залишався в трусах. З єхидною посмішкою Двейн притискав до себе Шандру. Дівчина безвольно піддавалася його дій з відчуженим обличчям.

- О, глянь-но, - Двейн з єхидною посмішкою подивився на Рейма, - твій песик прибіг, а ти переживала. Все-таки щось значиш.

- Відпусти її! – прогарчав Рейм, відчуваючи, як усередині звірина сутність лютішає з кожною секундою, не в силах бачити обрану ним вовчицю у чужих руках.

- Забирайся звідси! – загарчав у відповідь Двейн. – Тебе сюди ніхто не кликав. Це моя територія!

- Ти простягнув лапи до моєї вовчиці, - вишкірився Рейм.

- Ти не оголошував, що вона твоя вовчиця, - гидко посміхнувся Двейн. - Тому вона тепер моя, а ти їй не указ, не з твоєї зграї.

- Вона моя пара, - прогарчав Рейм, наблизившись на крок. - Відпусти її зараз же!

- Та невже? - глузливо реготнув Двейн. - А вона зовсім іншої думки і сама сюди прийшла. Добровільно. Було б так, я не зміг би до неї підійти.

Він схопив дівчину за волосся на потилиці, повертаючи голову на бік, і показово облизав їй щоку. Дівчина покірно підпорядковувалася йому, наче лялька.

- Ага, бачу я цю добровільність, - прохрипів Рейм, ледь в силах говорити від гніву.

Його очі спалахнули яскраво-зеленим світлом, сповіщаючи, що він задіює магічні сили, що підсилюють здібності. Все йшло до того, що це буде не навчальна тренування, а справжній бій. Можливо, на смерть. Видавши голосний рев, Рейм метнувся до них. Опинившись поруч, швидким рухом вирвав дівчину з рук Двейна і відштовхнув її в кут до шафи. А противника один ударом у груди відкинув за ліжко.

- Рейм... - почув він тихий голос Шандри, що забилася в куток.

Хлопець мовчки озирнувшись на поклик, обвів поглядом простір і зупинив на ліжку. Зірвавши покривало, кинув дівчині, а сам попрямував до супротивника. Шандра сиділа у кутку, тремтячи всім тілом, відходячи від магічного впливу. І поки вовки зчепилися в бійці, вона з переляку трансформувалася, залишаючись лежати під покривалом в звіроформе.

Двейн, піднявшись на ноги, з грізним гарчанням рухався назустріч Рейму. Його погляд у відповідь горів золотистим вогнем.

- Ти, маленьке сученя, за це заплатиш, - прогарчав він. - Не втопив собаче кодло, так задушу.

- Рискни здоров'ям! - гаркнув у відповідь Рейм, приймаючи бойову стійку.

Вони зчепилися, прагнучи дотягнутися до шиї один одного. Далі були удар за ударом, гарчання і гуркіт меблів, що ломилися в кімнаті. Двейн, бачачи, що програє спритному і досить сильному противнику незважаючи на те, що той був молодший, змінив тактику, прийнявши звіроформу. Трансформувавшись, він спробував загризти Рейма. Гострі зуби і кігті давали відчутну перевагу.

Але юний спадкоємець спритно уникав випадів, немов у забавній грі, відскакуючи від стін і скачучи по меблях. В один з таких стрибків, скакнув в черговий раз на стіну, відштовхнувся і приземлився на спину звіра. Наявність шерсті давало прекрасну можливість утриматися за суперника. Спритний маневр, і він зміг охопити його за шию. Двейн-вовк встав на диби, сподіваючись скинути противника, але Рейм ще й скористався цим в свою користь. Ставши на ноги, він утримав вовка на задніх лапах, душа.

Поки вони громили приміщення, в гуртожиток старшокурсників прибігли Норт та Іллар. Друзі побоювалися, що Двейн може розправитися з їхнім спадкоємцем, вдавшись до своїх підлих хитрощів. Де відбуватися дія вони визначили відразу: по натовпу, що зібрався біля входу, і зламаних дверях. Розштовхавши мешканців гуртожитку, що загороджували прохід, хлопці вбігли до кімнати. Картина, що представилася перед ними, були людини і звіра, що щепилися.

- Та я тебе голими руками розірву, корм для молі! – прогарчав Рейм, стиснувши в захваті шию вовка темно-сірого кольору з золотистими очима.

Вовк звивався в його обіймах і махав лапами, намагаючись вивернутися або хоча б дістати супротивника кігтями, але хватка подібна сталевим тискам. Утримуючи його однією рукою, другою він завдав йому удари в морду, намагаючись поцілити по носі - найчутливішому місцю.

- Це тобі за мене, - гарчав Рейм йому на вухо, обрушуючи удари, - а це за Шандру. А ще за моїх вовків...

Вовки зграї Дармун хотіли прийти на допомогу своєму спадкоємцю. Але швидкий погляд Рейм зупинив їх, попереджаючи, що допомога не потрібна. Ззаду почувся шум і в кімнаті з'явилися сусіди Двейна. І Норт з Ілларом перегородили їм дорогу, не дозволяючи втручатися.