Глава 34

**********************

Сонячним морозним днем Шандра сиділа за столиком, скорочуючи час між заняттями. Рух поруч привернуло увагу, і вона підняла голову: до столика підійшов Двейн. При його появі у дівчини пробіг мороз по спині, піднімаючи тонкі волоски на шкірі.

- Привіт, - він спробував зобразити дружню посмішку.

- І тобі не хворіти, - відповіла дівчина, залишаючись настороженою.

- До мене дійшли деякі чутки, - промовив він задумливо, не дивлячись на вовчицю і сідаючи поруч.

- Навряд чи варто вірити чуткам, - відгукнулася Шандра.

- Але не тоді, коли вони можуть викликати проблеми, - заперечив Двейн, лукаво посміхаючись.

- У тебе проблеми? – як би ненароком поцікавилася Шандра, намагаючись зберігати нейтральний тон.

- Ну, якщо б у мене, - показово зітхнув хлопець, дивлячись на вовчицю, – а так можуть бути в тебе.

- Тебе хвилюють мої проблеми? – здивувалася Шандра.

- Звичайно ж, коли це стосується добробуту нашого виду, - з показовою стурбованістю відповів вовк.

- Що ж це за проблеми, які можу загрожувати благополуччю нашого виду? – зацікавилася Шандра.

Її дуже стурбувало, що Двейн звернув на неї увагу. Весь цей час вона намагалася триматися від нього подалі. А раптом він дізнався, що це вона врятувала Рейма, і тепер захоче помститися за те, що стала на заваді його планам? Чи може, той інцидент в театрі, коли він заступився за неї, привернув його увагу?

- Дійшов слух, що ти занадто близько стала спілкуватися з напівкровкою, - раптом заявив Двейн, блиснувши гнівним поглядом.

- З яких це пір тебе стало хвилювати, з ким я спілкуюся? – Шандра постаралася зберегти спокій. – Я не з твоєї зграї. Що тобі до мене?

- Мене не хвилює, з ким ти спілкуєшся, - промовив Двейн, підсунувшись до дівчини і нависнув над нею. – Мене хвилює, з ким спілкується напівкровка. Я не дозволю, щоб хоч одна вовчиця наблизилася до нього, ганьблячи наш вид такими зв'язками. І тебе це теж стосується. Ясно?

Шандра злякано закліпала, відчуваючи гнів спадкоємця.

- Я спілкуюся з ним не більше інших, - тихо відповіла дівчина.

- Тобі видніше, - рикнув Двейн. – Я тебе попередив. Краще буде, якщо чутка залишиться чуткою. Я нікому не дозволю псувати чистокровність нашого народу. Не раджу знюхуватися із собачим кодлом, якщо хочеш у майбутньому знайти собі гідного вовка.

Підвівшись з-за столу, він додав:

- Дивись, заради твого ж блага стараюся. Подумай гарненько.

- Я врахую це, - як можна спокійніше відповіла дівчина.

Двейн пішов, а Шандра намагалася вгамувати своє хвилювання, запевняючи себе, що він нічого не знає і їй нічого не загрожує. Тремтячими руками вона зібрала свої речі і пішла до навчального корпусу.

**********************

Рейм

Помітивши Двейна ще здалеку, я не відразу зрозумів, з ким він розмовляє. Але коли він відступив убік від столика, то побачив Шандру. Відразу виникло питання: що йому від неї треба? Невже дізнався, що вона врятувала мене? Від страху за вовчицю серце забилося частіше, і пальці з хрускотом стиснулися на лямці рюкзака.

Сховавшись за деревом, я продовжив спостерігати за ними. Але не схоже, щоб Шандра була налякана зустріччю з Двейном: цілком мирно спілкувалися. І вона спокійно відповідала йому, ніби з давнім знайомим. Єдине, що я встиг почути з їх розмови, була пара фраз:

- Дивись, заради твого ж блага намагаюся. Подумай гарненько.

- Я врахую це, - байдуже відповіла дівчина.

І в душу закралися недобрі підозри, що вони якось пов'язані між собою. Спогади про ту вовчиці, що підіслала Аріша, навели на думку, що Двейн теж міг вплинути на поступливу особина низького рангу без зусиль.

Її зговірливість і згоду на будь-які умови дивували з самого початку. І коли спробував її відштовхнути, вона продовжувала переслідувати мене. Я списував це на її низьке положення в ієрархії і захопленість мною, вірячи, що дійсно подобаюся їй. Виникала навіть думка, що вона може бути моєю парою. Але якщо це не так, і є інше пояснення? Про Арішу я думав так само і помилився.

Раптом вони спеціально змовились між собою, і це його якийсь черговий задум проти мене? Або ж... або він так вирішив дістатися до запису відеореєстратора! Підіслати дівчину, щоб втерлась до мене в довіру і забрала запис! Цілком логічно. Якщо так, то навіть зроби я заяву про напад, вона не стане свідчити проти нього.

Страх змінився відчуттям гіркоти чергового зрадництва. Але пересилив себе, намагався не піддаватися передчасних висновків. Можливо, вона ні в чому не винна або знаходиться під його впливом. Не хотілося вірити в це, але неприємний внутрішній голос вперто твердив, що вона не перша, хто намагається нашкодити мені.

Підходити до Шандрі я не став, щоб не привернути зайву увагу. Постарався відігнати погані думки і почекати нашої наступної зустрічі. Може, нічого такого і немає між ними, і він випадково підійшов до неї. Або, не доведи Звіриний Бог, дізнався про те, що вона допомогла мені! Ця думка змусила захвилюватися. Але якщо їй хоч щось буде загрожувати, думаю, вона мені скаже.

***

Я попрямував на зустріч з Шандрою в бібліотеці. Мені необхідно з'ясувати, як вона себе поведе після зустрічі з ним, скаже щось з цього приводу.

- Привіт, - привітався я, підійшовши до столика, де вона вже сиділа з книгами.

- Привіт, - Шандра з посмішкою подивилася на мене. – Я тебе вже зачекалася.

Виглядала вона незворушною, ніби й не було тієї зустрічі.

- Були дрібні справи, - кивнув я, сідаючи на стілець поруч і знімаючи капюшон.

Я чекав розповіді про зустрічі з Двейн, але вона навіть не намагалася згадати про те.

- Все добре? - тихо запитала вона, схилившись до мене.