Глава 31

**********

- Пам'ятається, хтось запрошував на каву, - прошепотіла Шандра, обіймаючи Рейма.

- Е... так, точно, - усміхнувся він, притискуючи її до себе. – Йдемо.

Він повів дівчину з доріжки в бік, перебравшись через невеликі замети уздовж неї. Шандра без питань пішла за ним, тримаючи за руку. Вони обійшли свій гуртожиток з задньої сторони і підійшли до драбини.

- Каву будемо пити на даху? – здивовано запитала Шандра.

- Ні, - усміхнувся Рейм, - просто не хочу йти через головний вхід. Нас можуть помітити.

Вони піднялися по драбині на балкон пожежного виходу.

- Почекай хвилинку, - попросив Рейм. – Гляну, чи немає когось у коридорі.

Дівчина кивнула, і він зайшов у двері. Пройшовши коротким коридорчиком, хлопець заглянув за ріг: загальний коридор порожній. Двері до його кімнати перебували в п'яти кроках від пожежного виходу. Швидко повернувшись за дівчиною, покликав її за собою. Разом вони пробігли через коридор і заскочили в двері кімнати.

Іллар з Нортом, що знаходилися в кімнаті, здивовано озирнулися на двері, що різко хлопнули.

- Хлопці, - покликав їх Рейм, заходячи в кімнату, - у нас гості.

Його поява в компанії дівчини здивувалася ще більше. Але, придивившись, впізнали ту, що врятувала його з басейну.

- Знайомтеся: це Шандра, - представив Рейм гостю, підштовхуючи вперед. – Думаю, хто вона, вам пояснювати не потрібно. Зустрілися в бібліотеці, от і вирішив запросити на каву. Сподіваюся, ви не все смачненьке з'їли?

- Та... - протягнув Іллар, приходячи в себе. – Начебто щось залишалося.

Він покосився на Норта, який з натягнутою посмішкою дивився на нього.

- Зараз подивлюся, може, і залишилося, - промовив він.

Поки хлопці шукали в засіках залишилися смаколиків, Рейм допоміг Шандрі зняти пальто і посадив за стіл. Вовчиця збентежено дивилася на вовків, що розмістилися за столом разом з ними.

- Не бійся, - промовив Рейм, помітивши її скутість. – Ми з однієї зграї, ти можеш розраховувати на них так само, як на мене.

- Добре, - кивнула Шандра, тримаючи в руках чашку з кавою. – Спасибі, буду знати.

- Це ми тобі дуже вдячні, - підключився до розмови Іллар. – Дякуємо, що врятувала нашого спадкоємця.

- Та нема за що, - розгублено знизала плечима Шандра.

- Ммм, - заперечливо промимрив Іллар, відпиваючи кави, - дуже навіть є за що! Якби з ним щось сталося, за це полетіли б і наші голови. Так що, вважай, що ти врятувала і нас.

Шандра, почервонівши, опустила голову. Відразу троє вовків оточили її увагою, що перевищило всі можливі норми, звичні для неї.

- Досить бентежити дівчину, - спинив його Рейм, стримуючи усмішку. - Я не можу переконати її в тому, що вона гідна вдячності за мій порятунок, а ти ще хочеш і вас начепити.

- О, я всього лише хотів передати значимість скоєного нею вчинку, - винувато промовив Іллар, трохи схилившись над столом.

- Я все розумію, - відгукнулася Шандра. - Не варто про це постійно нагадувати. Мені дійсно нічого не потрібно за це. Головне, що все обійшлося без сумних наслідків.

******************

Рейм

Визнання Шандри у стеженні особливо не здивувало, раніше таке траплялося і раніше з іншими вовчицями. Здивувало, що незважаючи ні на що, я все одно подобався їй. І якщо вірити її словам, то не тільки тому, що спадкоємець, хоча більшість це приваблювало в першу чергу. Схоже, вона повністю щира у своєму зізнанні, тому що готова прийняти будь-які умови, аби бути зі мною. Не кожна вовчиця погодилася б на таке. Але чомусь виникало кепське почуття, що користуюся її довірливістю і захопленістю, пропонуючи такі умови, але коли вона опинялася поруч, мені ставало легше і вільніше від моїх власних проблем і не хотілось її відпускати.

Так почалося наше з Шандрою таємне спілкування. Ми старанно ховалися від усіх, зустрічаючись на даху, то в бібліотеці, куди приходили окремо, потім сиділи разом, крадькома цілувалися у віддаленому кутку за книжковими полицями і розходилися порізно. Непомітно проводив її в кімнату за відсутності моїх сусідів. Навіть їм не розповідав про ступінь наші відносин, сказавши, що ми просто подружилися. Тільки залишаючись наодинці, нам не було потреби стримуватися, і ми вільно насолоджувалися спілкуванням один з одним. А ще бували в театрі, де нам точно ніхто не заважав.

Але я все рівно почувався винним перед вовчицею. Вовки так не чинять, завжди зустрічаються у відкриту, щоб інші знали, що вовчиця зайнята. Що буде, якщо хтось інший зверне на неї увагу і запропонує зустрічатися? Зазвичай вовчиці такого рангу одразу погоджуються, не відмовляючи з першого разу, так як слабо користуються популярністю у вовків. Перед Шандрою встане нелегкий вибір. Якщо відмовиться, то доведеться якось обґрунтувати свою відмову. Виходило, що я ставив її в зовсім незручне становище, з якого вона могла не знайти виходу. Я готовий заявити у відкриту про наших відносинах, але боявся за неї.

************

Одного разу, прийшовши до гуртожитку, парочка влаштувалася на ліжку, користуючись відсутністю сусідів по кімнаті.

- Скажи, ти не ображаєшся, що ми ось так ховаємося? – раптом запитав Рейм Шандру.

- Ні, - одразу відповіла дівчина. - Нехай навіть і дізнаються, я не боюся. Сумніваюся, що комусь цікаво, з ким водиться низкорангова вовчиця.

Вона влаштувалася у нього під боком, і схилила голову йому на плече, та поклала руку на груди, відчуваючи під рукою його серцебиття.

- Зате багатьом цікаво з ким я пораюся, щоб насолити побільше, - зітхнув Рейм.

- Будь-яка вовчиця мріє опинитися поруч з тобою, - вона спробувала підбадьорити його, дивлячись захопленим поглядом.