Епілог

- Не підходь до мене, я сказала! - закричала Злата й різко відскочила назад, тримаючи дерев'яну ложку напоготові.

- Жінко, що таке?! - Тім з сумнівом глянув на «страшну» зброю і зробив крок до дівчини, але та знову нестямно заволала:

- Я сказала - не наближайся до мене!

З цими словами Злата придушено пискнула й втікла в сторону ванної. Клацання замку було чутно на всю квартиру. Тім неспішним кроком підійшов до дверей і постукав по них.

- Сонечко, ти точно добре почуваєшся? Може тобі відразу добрих дядьків-лікарів викликати із заспокійливим? Вони тобі казки розкажуть, і фокуси покажуть, - насмішкувато запропонував.

Такий цирк тривав у них у квартирі останні пів години з моменту повернення хлопця додому. А, головне, було абсолютно незрозуміло, чому Злата раптом так дивно уникає його в прямому і переносному сенсі цього слова.

- Годі блазнювати, Фалєєв! З тебе той ще фокусник вийшов!

- Ну, фокусник - не телепат. Може, ти все ж скажеш, що трапилося? - Тім зручніше присів у коридорі. Перекрикуватися через закриті двері, на його думку, було досить незвично, але все ж цікаво. Якщо не часто, звісно.

- Тобі треба знати одне - ти до мене більше не доторкнешся!

- Ти мене кидаєш? - здивовано запитав Тимур. За дверима виникло замислене мовчання.

- Ні, - нарешті видала дівчина.

- Тобто, ми з тобою все ще любимо один одного і живемо разом, але я до тебе не торкаюся? - уточнив хлопець.

- Так.

- А ти до мене?

- Фалєєв, не біси мене! Я з тобою взагалі тепер тільки в скафандрі спілкуватися буду!

- Та що ж сталося? Ні, я визнаю, що винен і глибоко жалкую про це, - примирливо зауважив, але зруйнував всю ідилію наступною фразою: - Тільки скажи, що саме я накоїв?

У Тіма був відмінний настрій, і перепалка його лише смішила. Злата мовчала й хлопець, підвівшись, обережно пошкрябався у двері.

- Я знаю, що це ти, - буркнула дівчина.

- Ні, не я. Це Беня, - Тім вирішив змінити тактику й тепер самозабутньо мучив замок, намагаючись відкрити його пилочкою коханої.

- Беня - розумна собака, то ж не намовляй на нього.

- Так, я не зрозумів, що це за наїзди? - від подиву Тім навіть залишив на кілька секунд своє заняття.

- Це не наїзди, а констатація факту. З ним би такого ніколи не сталося.

Тимур нарешті впорався із замком і відкрив двері. Злата сиділа на килимку у ванній, притиснувши коліна до грудей. Здається, ще трохи й вона могла б розплакатися. Від такого пригніченого вигляду коханої Тіму абсолютно перехотілося сперечатися з нею.

- Сонечко, що трапилося? - сідаючи поруч, поцікавився він. Злата поклала голову йому на плече і, шморгнувши носом, простягнула довідку.

У грудях миттєво все похололо й Тім почав швидко читати нерозбірливі рядки лікарського почерку. З першого разу він не одразу повірив у те, що прочитав, а тому ще раз пробігся очима по тексту.

Розплившись у широкій посмішці, Тимур міцно обійняв Злату й голосно заявив:

- Ну, нарешті!

- Е-е-е-е? - здивувалася дівчина, не впевнена, що він правильно все зрозумів.

- Дурненька! Знаєш, як ти мене щойно налякала? Я вже думав, мені треба буде тобі передачі до психдиспансеру носити! А, як виявилося, все набагато краще! Все, пішли - тобі не можна сидіти на підлозі! - категорично заявив Тім і поставив Злату на ноги.

- Ті-і-і-іме, ти точно все правильно прочитав? - з сумнівом уточнила дівчина.

- Так, а що?

- Ну, ти якось не дуже-то здивований.

- Здивований-здивований! Тобі просто здалося! - запевнив її хлопець.

- Тім! - відчуваючи підступ, уперлася дівчина.

- Ну, що «Тім» ?! Ти ж в школі викладаєш - підійди до біологічки - вона тобі про маточки й тичинки розповість.

- Я зараз сама курс лекцій тобі прочитаю! Ану розповідай все, як є! Відчуваю, що ти до цього якось причетний!

- Хотілося б! - нервово засміявся Тимур і про всяк випадок встав по іншу сторону кухонного столу.

- Фалєєв, трясця тобі! Відповідай, негайно! Мені нервувати не можна!

- Так, а ти й не нервуй. Все добре. Дихаємо глибше - впадаємо в нірвану.

- Знаєш що? Ти, напевно, тут сам залишайся, а я до Семена з Юлею поки з'їжджу. У них якраз у близнюків зуби ріжуться - допомогти треба б. Та й зі старшенькою племінницею я вже давно не бачилася - Злата показово дістала сумку з шафи й почала складати туди свої речі.

Трюк подіяв і вже у наступну секунду Тім стояв поруч зі Златою.

- Ну все-все-все. Не залишай мене тут самого, - відбираючи сумку, попросив Тім. Потім він обійняв кохану та поцілував її в ніс.

- Я чекаю, - суворо подивилася на нього Злата. Ну, їй так здалося.

Тимур показово зітхнув і, подивившись на неї чесними-чесними очима, зізнався: