Розділ 17

Тимуру було потрібно декілька хвилин, щоб скласти 2 і 2 та зрозуміти, хто ж «злив» їх завучу. Зараз у ньому клекотіла така лють, що зрівнятися з нею могли, мабуть, тільки почуття, які пережив у п'ятницю. Він відчував себе зрадженим. Та ще й ким? Людиною, яка вже багато років називала себе його подругою!

Він знайшов Сашу в їдальні - та саме брала пиріжок на обід і дуже здивувалася, коли Тім буквально вирвав її з натовпу і кудись потяг.нув

Як тільки вони опинилися під сходами, хлопець грубо розвернув її до себе обличчям і подивився прямо в очі.

- Ну, розповідай! - гаркнув Тім.

- Що? - шоковано спитала Саша. Вона вперше бачила його таким, і це лякало.

- Як злила мене своєму дядькові та наплела йому казки про вчительку-німфоманку!

Очі дівчини розширилися від подиву, і вона відступила на крок.

- Тіме, я не хотіла ...

- Ага, так не хотіла, що в суботу прийшла з самого ранку з ревізією! А я ще й подумав, чого це ти так розхвилювалася? Невже так непокоїлася? Ще й турбувалася про мене - все у квартирі перевірила, свою допомогу запропонувала - хіба що під ліжко не заглянула. А ти, виявляється, у мене збочену вчительку шукала!

На останніх словах Тім вдарив кулаком об стіну - слів для вираження емоцій вже не вистачало. Дівчині ж нічого було сказати - вона тільки мовчала, а по щоках котилися сльози.

- Чуєш ти, Холмсе, для початку з'ясовуй всі подробиці, а вже потім зливай тих, кого називала «друзями»!

- Тіме... - спробувала знову виправдатися Саша, але хлопець не слухав. Він різко розвернувся і подивився на неї.

- Отже,так - у Злати Ігорівни та двох наших однокласників у п'ятницю стався дуже неприємний конфлікт. Я допоміг розрулити його. З якихось фантастичних і незрозумілих для мене  причин училка вирішила зам'яти справу. А тепер же, через твого довгого язика, їх виключають.

- Що?

- Що чула.

Тім відвернувся і зробив кілька глибоких вдихів, щоб заспокоїться. Коли він заговорив, голос звучав спокійніше і стриманіше, ніж кілька хвилин тому.

- Затям на майбутнє - якщо виникають сумніви - спробуй запитати, а потім вже заварюй кашу. А тепер, вибач, але я тебе бачити не хочу. Принаймні, зараз, - Фалєєв закинув рюкзак на плече і попрямував до сходів.

Страх, що разом охопив від слів Тимура, раптом змінився на злість. Ступивши крок вперед Саша кинула у спину:

- А ти б мені відповів тоді? - від її слів хлопець завмер. - Якби мій дядько ні про що не дізнався, ти б мені розповів, чому ви закрилися в класі, й вона була роздягнена?!

В голосі тепер звучала така ж лють, як і в Тіма - вона розуміла, що йому нічого було відповісти. Хлопець навіть не обернувся.

- Це була не моя таємниця, - глухо відгукнувся школяр, ніби це пояснювало все.

- В такому випадку, не треба полеміки! Не говори мені про чесність, якщо не готовий сам робити так само! - її груди важко здіймалися, а горло боліло від стримуваних емоцій.

Як же їй було погано! Він накричав на неї та вичитав, як малечу, що накапостила, але ж сам нічим не кращий! Ні словом не обмовився про те, що сталося, а все туди ж – вчити її жити.

Здається, в той день, коли Тім пішов, так і не обернувшись, і не попрощавшись, Саша нарешті зрозуміла, що більше не любить його. Не можна все життя ганятися за примарами й вірити, що хтось полюбить тебе тільки за красиві очі. Іноді ти можеш бути ідеальною у всьому, але для нього ти будеш залишатися тільки другом.

Від цього було гірко і прикро, але краще вже отримати цей урок зараз, ніж розплачуватися за нього багато років.

Тім так і не з'явився ні на одному з уроків, як, втім, і Балуха з Чижовим. Було нескладно зрозуміти, про кого говорив хлопець, згадуючи про конфлікт. Перед ними Саші стало дійсно соромно.

А ось Злату Ігорівну дівчина бачила після розмови ще кілька разів - вперше та замовляла каву в їдальні, а вдруге - щось бурхливо обговорювала з Марією Федорівною. Судячи з усього, классуха намагалася умовити її піти кудись, але та відмовлялася.
 

Злата підіймалася у ліфті й подумки рахувала поверхи. Весь день вона не дозволяла собі розслабитися, щоб не відчути «відкат». Переживань за сьогодні їй цілком вистачало, то ж кожна наступна хвилина стриманості давалася важче, ніж попередня. Машка, наївна, просила її пройти до кабінету завуча для розмови з батьками хлопчиків, але дівчина відмовилася. Нехай розбираються самі - вона взагалі хотіла забути про все. Балусі ж з Чижовим залишалося вчитися лише кілька місяців, тому псувати їм і собі нерви просто не було сенсу. Звичайно, вона б поставила їх на місце і показала, що так легко не пробачить їм цю витівку, але ... Принаймні хотілося вірити у це.

Залишилося ще три поверхи. Три кляті поверхи, і вона зможе зайти до квартири. Двері ліфта відкрилися, і Злата на автопілоті попрямувала у «свій» коридор. Голова її була низько опущена, а тому спочатку побачила чорні чоловічі черевики, і лише після - їх власника.

- Що ти тут робиш? - втомлено поцікавилася вона у Тіма. Тіло починало колотити від нервів.

- Хотів поговорити про те, що сталося, - підступив він на крок ближче.