Розділ 15

Лють накрила його з головою, коли Тім зрозумів, що Злата замкнена в класі з цими відморозками. Те, що йому довелося вирвати замок на дверях, хоча б трохи заспокоїло нерви. Точніше дало вихід первинній злості. Інакше хлопець навіть не знав, що зробив би з однокласниками. Особливо, коли побачив переляканий погляд Злати й нахабні руки Артура на її грудях.

В голову прийшла лише одна твереза думка - він не повинен лякати її ще й своєю поведінкою. Завдяки цьому до нього повернулася хоча б мала частка самоконтролю й Тім зміг обмежитися лише кількома ударами. Але ж нахаб хотілося прибити, розмазати по підлозі, змусити повзати на колінах і вимолювати у неї прощення. Як вони насмілилися зробити з нею таке?! І не важливо, що вона звичайна вчителька - не в цьому справа! Злата була найніжнішою та найтендітнішою квіткою з усіх, кого він знав. Цю дівчину треба було берегти, як зіницю ока, а вони ...

Руки тряслися, а дихання збивалося. Він повинен доторкнутися до неї - переконатися, що все нормально. Що їй більше нічого не загрожує.

Тім зробив несміливий крок до дівчини й почав повільно застібати ґудзики на її блузці. Очі тим часом пильно стежили за її обличчям. Вона все ще боялася, але страх був приглушеним, як неминучий наслідок пережитого.

«Більше її ніхто не посміє зачепити!» - вирішив хлопець. Зараз йому було начхати на все - головне дати їй зрозуміти, що вона не одна. Він не кине її, щоб не сталося.

- Вони більше тебе ніколи не образять. Ніхто не скривдить. Я не дозволю їм зробити цього... - власний голос звучав глухо. Тім нахилився ближче до Злати. Наразі єдине, чого він хотів - поцілувати її. І байдуже, що буде далі. На його здивування та радість, дівчина сама потягнулася до нього. Її губи звабливо розкрилися, а руки лягли на його плечі.

«Вона не відштовхне мене», - чітко зрозумів Тім. Її гаряче дихання буквально обпікало його губи й це зводило з розуму.

- Гей, хто там ?! - пролунало раптом зовсім поруч.

«Кого нелегка принесла?!» - розсердився Тім, і казка вмить щезла.

Далі було якесь дивне з'ясування стосунків. Наївна - після всього, що сталося вона все ще збиралася повернутися до залу! Мабуть, досі так і не спромоглася поглянути на власні руки.

Від одного погляду на свіжі синці у Тіма всередині знову починав клекотіти гнів.

Рішення раптом прийшло саме собою - вони просто втечуть, нікому й нічого не пояснюючи. Спочатку вона, звичайно, чинила опір і знаходила дурні відмазки, але через певний час здалася.

Коли вона довірилася йому й зістрибнула з вікна, він готовий був кричати як закоханий дурень. Хоча, чому «як»? Він їм і був.

Цей її легкий стрибок став для нього доказом того, що вона дійсно довіряє йому. А це дорогого варте. Вона вірить йому більше, ніж просто підопічному чи знайомому. Значить, у нього ще є надія. Нехай зовсім крихітна, але все ж ...

А далі був новий сюрприз, і він знову врятував її. У цей вечір сама доля була прихильна до Тіма й він у черговий раз зміг довести, що готовий для неї на все.

Звичайно, Злата була шокована, коли, прийшла до нього додому. Батьки затіяли повномасштабний ремонт, який можна порівняти хіба що з бойовими діями, але це її не збентежило.

Тім бачив, що вже через кілька хвилин вантаж проблем накрив її, і Злата поринула в нього. Її погляд став втраченим і сумним, а плечі втомлено опустилися.

Йому захотілося, хоча б трошки розвеселити її та змусити забути про турботи. Найдієвіший спосіб, який він знав і міг собі дозволити, був досить простим - гарячий душ, улюблена смажена картопля і хороший фільм.

А потім вона знову здивувала його. Навіть не своїм відчайдушним вчинком, коли поклала його подушку поруч зі своєю, ні. А безмежною довірою. Мимоволі закралися сумніви - чи розуміє вона, що збирається спати поруч з дорослим чоловіком, а не дитиною? Звичайно, розуміла, тому і зніяковіло прикривалася, хоча щільна тканина футболки надійно приховувала її тіло.

Але як же безглуздо він «злився» з фотографією! Злата побачила її та почала допитуватися, а Тіму знову довелося брехати. Здавалося, ще трохи й він задихнеться у всій цій брехні.

Власне, почасти він і поплатився за це. Тимур так сильно боявся зізнатися їй, що він і Дент - одна людина, що відштовхнув Злату.

«Такі стосунки не для мене» - так, здається, вона сказала?

Але ж справа не в особистості Дента, а в тому, що він так далеко.

Стоп! Невже це означає, що це єдина перешкода між ним і Златою? ... Ні, думати про це поки не хотілося - надто мізерним був шанс на удачу. Принаймні, поки.

З тягучого виру думок Тіма вивела дівчина. Вона поворухнулася уві сні від холоду й невдоволено зморщила носик. Потім, трохи покрутилася, через що ковдра сповзла донизу, оголюючи плече.

Хлопець присунувся ближче, щоб повернути ковдру на місце й підтягнути її вгору, але, Злата раптом торкнулася носом його грудей. Потім, як ні в чому не бувало, затишно влаштувалася на його плечі.

«Отже, так і буде», - вирішив Тім і ніжно обійняв дівчину за плечі. Тим більше що поки це все виглядало досить невинно - їх розділяла щільна тканина її ковдри та одягу.

Напевно, вперше у Тіма з'явилася можливість ось так, не криючись, вивчити м'які риси обличчя дівчини. Уві сні вона здавалася значно молодшою за свій вік - його ровесниця, не старше. На обличчі більше не було тієї постійної задуми й напруги, які з'являлися кожного разу, коли вона пояснювала щось класу. Здавалося, що вдень вона веде безперервну боротьбу з навколишнім світом - з недбайливими учнями, капосним братом і дивними шанувальниками. Тепер же вона виглядала затишною і ... щасливою? Схоже, що так! На губах дівчини раптом з'явилася усмішка, а сама вона ще щільніше пригорнулася до хлопця.