Розділ 12

Тимур зі злістю відкинув телефон в сторону і глухо загарчав.

«Отже, дитина?! Та як вона сміє?! » - хлопець кулею вилетів на балкон, де вже давно висіла забута боксерська груша, і вдарив її. Для того, щоб заспокоїться Тіму довелося попітніти, зате після в м'язах з'явилося знайоме приємне напруження. Руки тряслися, а кісточки пальців нещадно нили.

Знала б дівчина, чого коштував йому спокійний голос після її образливих слів!

За старою, майже забутою, звичкою, Тимур потягнувся до своєї схованки й дістав напівпорожню пачку сигарет.

«Дідько, я ж вже кинув!» - роздратовано подумав, випускаючи дим. Для повного щастя не вистачало тільки напитися, але робити це на самоті не хотілося.

- Дім, вільний? Так? Ну, тоді купи чогось і йди до мене, добре?

Брат не став нічого питати - відразу ж відчув, що питання зараз зайві. Тім дістав ще одну цигарку й закурив. Від емоцій хлопця трясло. Яка ж безглузда і дивна ситуація!

Зараз він міг міркувати спокійніше, ніж кілька хвилин тому й вже встиг зробити певні висновки. На губах з'явилася цинічна посмішка, більше схожа на вищир. Він приревнував її! Банально приревнував! Причому до самого себе!

Спочатку почав допитуватися, чи подобається Златі як Тім, а потім образився, що вона вибрала Дента! Але ж все було так очевидно - хіба дівчина зізнається хлопцю, що їй подобається хтось інший?

Що тепер? Спровокував скандал, образив її й зруйнував те, що так турботливо вибудовував кілька місяців.

Хоча її можна зрозуміти - будувати примарні стосунки з хлопцем, якого бачила лише один раз, щонайменше нерозумно. То ж вона має рацію.

Варто визнати одне - його план з тріском провалився, а ця розмова була останньою. Обом його іпостасям час зникнути з життя Злати. Їм там не місце. Та і йому, відверто кажучи, набридло ганятися за примарами. Дівчина чітко дала зрозуміти, що ніколи не буде з ним. Просто через дурні забобони й переконання. Але хіба від цього легше?

У двері подзвонили, і Тім з готовністю відчинив їх. На порозі стояв похмурий Діма.

- Що сталося? - скидаючи куртку, поцікавився він. Тім лише невизначено махнув головою. Зараз йому просто хотілося, щоб брат побув поруч. - Гаразд, тоді давай хоч кіно якесь включимо для фону.

Була вже глибока ніч, коли хлопці сиділи на балконі й курили. Дімка навіть слова не сказав, коли брат дістав першу сигарету - тільки здивовано підняв брову і хмикнув. Потім потягнувся до майже спорожнілої пачки й склав Тіму компанію.

- Хто вона?

- А хіба є різниця?

- Хотілося б знати, що за дівчина звела тебе з розуму. Вона хоч варта того? - Діма з напівусмішкою кивнув на майже порожні квадратні склянки з віскі.

- Не знаю. Вже не знаю, - Тім прикрив руками обличчя і відкинувся назад.

- Тоді в чому справа? Розкажи, може, допоможу.

- Це навряд.

- І все ж.

Тім вагався ще кілька довгих секунд і вирішив відкрити братові напівправду.

- Пам'ятаєш дівчину, з якою я познайомився в клубі?

- Харлі?

- Так, її.

- Ну. Це вона?

- Так.

Димка здивовано присвиснув.

- А я-то думав, що тебе раптом так різко відвернуло від Златки. Вона ж дівчина видна.

Тім сумно посміхнувся - Діма навіть не уявляв, наскільки далекими від істини були його слова.

- Ну, то що з цією красунею? Я навіть не знав, що ви зустрічаєтеся!

- А ми й не зустрічалися. Швидше просто спілкувалися. Але тільки як друзі.

- І що тепер? Вона повідомила, що виходить заміж?

- Ні, Дим, все крутіше. Значно крутіше.

- Розповідай - ніч довга.

- А воно тобі треба?

- Тім, не дури! Розповідай краще.

Школяр прикрив очі - дивитися на брата не хотілося.

- Вона сподобалася мені з самого початку, але я не думав, що з цього вийде щось путнє. У якийсь момент в клубі вона чітко дала зрозуміти, що не зустрічатиметься з таким, як я, - по ходу коригував історію Тім.

- «Таким» - це яким?

- З дитиною, - зло сказав хлопець, пригадуючи сьогоднішні слова Злати. - Точніше зі школярем. Звичайно, вона не знала, що говорила, в тому числі і про мене, але мені вистачило.

- І? ...

- І я спочатку вирішив просто забути її - думав, це буде легко. Але потім випадково познайомився з Харлі вже без гриму і все ...

Тім розумів, що поки його історія виходила досить банальною і нудною - чи варто було побиватися через таке?

- Приворожила?

- Можна сказати й так. Але найкраще в усьому інше.

- А що ж?

- Я не говорив їй, що я і Дент - це одна людина.