Розділ 11

Як тільки четвірка увійшла до квартири, Злата швидко зникла у своїй кімнаті, а хлопці - в Семеновій.

На відміну від спальні дівчини, кімната її брата була більше схожа на робочий кабінет з диваном, на якому зручно подрімати після наради. Все у світлих тонах з вкрапленнями сірого і в стриманому діловому стилі - комп'ютерний стіл, принтер, стаціонарний телефон і навіть невеличке відерце для сміття, забите порваними паперами.

- Отже, так, хлопці, маю до вас ділову пропозицію. Моя компанія, як ви знаєте, займається технічною підтримкою і розкручуванням сайтів. Деякі з них вимагають більше уваги й втручання, а деякі - менше. Ну, не мені вам це пояснювати, - відразу ж почав Сьома, як тільки вони сіли на темно-сірому кутовому дивані з величезними подушками.

- І? ...- здивовано подивився на нього Тім і помітив, що Дімка поки мовчить. Судячи з усього, з ним Семен поговорив ще раніше.

- І на цей момент у мене вже накопичилося кілька пропозицій, якими мої хлопці не хочуть займатися. У них роботи й так вистачає, й вони вважають, що збруя шкіри не варта - сайти зовсім невідомі й не зрозуміло, чи будуть підписувати з нами довгострокові контракти.

- Але ж за них платять? - уточнив Тимур.

- Так, причому так само як і за інші.

- Тоді в чому проблема?

- А проблема в тому, що для того, щоб забезпечити повноцінну технічну підтримку цих компаній потрібно брати в штат нову людину. А це зараз не вигідно - ніхто не захоче найматися без будь-яких гарантій з боку роботодавця, - як маленькому пояснив Діма.

- Авжеж.

У двері неголосно постукали, і до кімнати увійшла Злата з величезною тацею. І коли вона тільки встигла переодягнутися і зробити чай з бутербродами? На окремій тарілці лежав пакет з льодом для потерпілого школяра. Семен стримано кивнув і дівчина пішла. Підлеглий і начальник - нічого не скажеш. Тимур навіть здивувався, яким різним може бути приятель його брата за різних обставин.

- Роботи для одного повноцінного фахівця накопичилося достатньо, але, як уже сказав Діма, зараз наймати нового співробітника мені невигідно. Тому я хотів би замість одного фахівця найняти двох, але фрілансерів, які б працювали віддалено.

- Якщо ти не зрозумів, братик, то це нас з тобою так агітують, - завершив думку приятеля Діма.

- Нас найняти? - вирішив про всяк випадок уточнити хлопець.

- Так, - кивнув Сема. - Платити буду не мільйони, але цілком достойно як за такий вид діяльності. Знову ж таки - з графіком напружувати не буду, але робота повинна проводити щодня і, звісно ж, в залежності від обсягу. Ну, це якщо якісь проблеми виникнуть.

- Добре, але там же робота в адмінці ... - почав Тимур, але Сьома жорстко перервав його.

- Розробкою здебільшого займалися наші хлопці, або партнери, тож все функціонує нормально. В основному там використано всього кілька стандартних систем, тому розібратися буде не важко. Та й питати у мене, якщо щось буде незрозуміло, ніхто не забороняв.

- І як все це буде оформлено?

- Офіційний договір, тож не хвилюйся. Оформимо документи на виконання кожним з вас певної роботи. Отримувати будете готівку.

- Скільки? - Все ж запитав Тимур. Було, звичайно, ніяково, але все ж вони ведуть ділову розмову. Семен назвав суму, і хлопець прикинув, що цифра цілком пристойна, та ще й працювати можна віддалено. Не кажучи вже про інші підробітки, якщо такі будуть. - Ну, я не спец, але готовий спробувати, - зізнався він.

- Я тому тебе і наймаю, що ти не спец. Ну, а якщо проблеми будуть, то будемо їх вирішувати вже на місці, - кивнув Семен. - Гаразд, тоді я зараз роздрукую контракти, і ми їх підпишемо. У мене все тут, - хлопець підійшов до комп'ютера і відкрив необхідний документ. Через хвилину принтер виплюнув два контракти.

Тім помітив, що Діма нічого не сказав - мабуть, його відповідь була відома заздалегідь. Вже через кілька хвилин всі документи були прочитані й підписані. Ніяких обіцянок на майбутнє працевлаштування або можливість роботодавця лютувати та вносити незрозумілі штрафні санкції. Все просто, чітко і ясно.

- Вітаю з першою роботою. Зарплата буде виплачуватися щотижня, - Семен забрав у нових співробітників контракти й широко посміхнувся Тіму. - Пішли святкувати з чаєм, чи що!

У малому спортзалі школи було людно. Випускники з нетерпінням очікували на нового вчителя танців. Заради такої події їх навіть зняли з останніх уроків.

- Ну, і на біса ми тут зібралися? - невдоволено озирнувся Антон.

- А то ти сам не знаєш! Вальс до випускного вчити будемо, - посміхнулася Сашка й повиснув на руці у Тіма, запитала: - Ти ж будеш моїм партнером?

- Не питання, - знизав плечима хлопець. Пари вже давно були розписані з естетичних міркувань – зріст та зовнішність, але обмінюватися партнерами під час тренувань ніхто не забороняв.

- Дуже добре. А мені з ким танцювати? - Похмуро поцікавився Антон. Сьогодні він явно був не в настрої й бурчав з приводом і без.

- Так тебе ж, начебто з Мариною Громико поставили, - здивувалася Саша.

- І що? Ти її бачиш?