4. Несподівана зустріч

— Доброго вечора, — привіталася Даша, заходячи до Маргарити в кабінет. 

— Привіт, — кинула жінка, не відриваючи очей від ноутбука. — Сідай.

Даша сіла в крісло і розстебнула жакет.

— Ну що? — запитала власниця кабінету. — Як тістечка?

— Ой, дуже добре, — посміхнулася Даша. — Донька просто в захваті. Всім в класі дуже сподобалися ваші тістечка… І я вам така вдячна.

Маргарита відірвалася від ноутбука і подивилася на візитерку.

— Гаразд, — промовила вона, пильно дивлячись на Дашу.

Остання навіть зніяковіла під цим настирним поглядом з-під лоба. 

— Слухай, що я придумала, — нарешті почала Маргарита. — Ми з тобою розмовляли про оновлення інтер'єру мого ресторану.

— Та-ак, — кивнула головою Даша.

В цю мить вона відчула, як щось тепле ворухнулося в її душі. Жінка давно мріяла, хоч і не могла зізнатися навіть самій собі, розробити проект власноруч. Колись, ще в молоді роки, вона не боялася експериментувати. Саме так вона оформлювала їх з чоловіком житло, потім розробляла інтер'єр для квартир подруг і, навіть, замахнулася на проект магазинчику іграшок… Але… її життя розбилося, неначе дзеркало, на гострі уламки і їй стало не до інтер'єрів. А потім, вона всі проекти викинула із свого життя, разом з тією біллю, яку зазнала.

— Я довго думала з цього приводу, — продовжувала Маргарита. — Так, моєму ресторану дуже потрібно оновлення. А тобі потрібна практика. Наскільки я розумію, ти не дизайнер?

— Ні, я дизайнер, — поправила Даша. — Але я давно не розробляю власні проекти. Майже 10 років. Свого часу я зосередилася на викладанні, а не на розробці інтер'єрів. 

— Я розумію, — перебила Маргарита. — А тепер ти мариш розробкою.

Даша кивнула головою і посміхнулася.

— Мені дуже хочеться допомогти тобі, — почала Маргарита. — Але ти повинна усвідомлювати, наскільки це для мене ризиковано. Мій ресторан, як ти знаєш, один з найулюбленіших місць наших жителів. І після оновлення інтер'єру, він повинен стати ще кращим. Розумієш? 

— Так, — кивнула головою Даша.

— Доручаючи оформлення ресторану непрофесійному дизайнерові, я дуже ризикую. Але… Ти мені подобаєшся, тому я хочу допомогти.

Даша сиділа, затамував подих. Вона пригадала події того дня, коли вперше постало питання про оновлення ресторану…

Даша, отримав дозвіл від Маргарити, разом із своїми колегами прикрашала зал. Вона заздалегідь все спланувала і тепер тільки розвішувала різні декорації. Власниця ресторану застала її саме під час прикрашання.

— О-о-о, — вирвалося у Маргарити. — Досить гарно. І так затишно стало.

— Так, — відповіла одна з Дашиних колег. — Це все Дарина Юріївна. У неї чудовий смак на такі речі.

Власниця ресторану зацікавлено подивилася на Дашу, так, неначе бачила її вперше. А між тім, вони вже декілька разів спілкувалися. Потім Маргарита знов обвела поглядом ресторан і прискіпливо подивилася на Дашу.

— Дуже гарно. А ким ви працюєте?

— Я викладач в університеті, — відповіла жінка, посміхаючись. — Навчаю дітей азам дизайну.

— М-м-м, — протягла Маргарита. — А самі дизайнером не працюєте?

— На жаль, ні, — відповіла Даша і тієї ж миті відчула, як щось ледве помітно квкололо в серце.

— А чому? — поцікавилася Маргарита. — Мені здається, у вас це вийшло б. З таким смаком…

— Дякую, — відповіла Даша з легким сумом у голосі. — Я дуже давно працювала дизайнером. І це приносило мені задоволення... Але потім я… обрала для себе викладацьку діяльність.

— А не тягне спробувати ще раз? — знов запитала Маргарита.

Даша уважно подивилася на власницю ресторану і, тихенько промовила:

— Тягне! Ще й як!

— Дійсно? — також пошепки перепитала Маргарита.

— Ага, — кивнула головою Даша. —  І коли бажання створювати інтер'єри стає невгамовним, то я починаю придумувати собі різні проекти.

— Цікаво-цікаво, — розмірковуючи про щось своє, промовила Маргарита і додала. — А, наприклад, оновити інтер'єр цього ресторану ви могли б?

Даша подивилася навкруги, зупиняючи погляд то на вікнах, то на підлозі, то на столиках.

— Гадаю, так, — нарешті відповіла вона. — Головне розуміти, що саме ви хочете бачити наприкінці.

— Я хочу, щоб мій ресторан став сучасним, легким. Щоб в ньому були новомодні технології. Мені подобаються різні декорації із метала, скла. Розумієте, такі різні конструкції сучасної форми.

— Мінімалізм, ергономічність, світло, простір і висока функціональність. Так? — підсумувала Даша. — Мені здається, вам сподобається хай-тек.

— Що? — перепитала Маргарита.

— Зараз я покажу вам, — відповіла Даша, вже шукаючи в смартфоні потрібні інтер'єри. — Ось, дивиться. Ви це мали на увазі?

Маргарита зазирнула в телефон. Тієї ж миті на її обличчі з'явилася посмішка.

— Так, саме це! А як ви здогадалися? — власниця навіть не приховувала свого захоплення. — Чорт! Тепер я дійсно хочу оновити ресторан. І це зробите ви!

Даша відкрила рота, щоб нагадати, як давно вона не розробляла проектів, але Маргарита її перебила:

— Не відмовляйтесь. Я гарно заплачу…

А тепер, сидячі в кріслі перед Маргаритою, Даша ніяк не могла позбутися враження, ніби вона сама випрошує цю роботу.

— Чого ти мовчиш? — запитала Маргарита, відірвавши Дашу від роздумів.

— Пробачте…

— Слухай, давай на ти! — перебила власниця. — Ми ж будемо працювати разом, тому давай вже без всякого викання.

— Так, дійсно, — погодилася Даша, і вирішила уточнити. — Тобто ви.. ти хочеш, щоб я оновила цей ресторан? Розробила проект? Так?

Маргарита кивнула головою і додала:

— Ти не хвилюйся. Я заплачу тобі. Але ти повинна розуміти, що ти ж не професійний дизайнер, тому… — Маргарита клацнула язиком, а потім продовжила. — Але це вигідно і тобі, і мені. Ти, так би мовити, набиваєш руку і отримуєш безкоштовну рекламу своєї майстерності. Адже кожний, хто буде заходити в мій ресторан, знатиме, що цей дизайн розробила ти.