Розділ 13

Прокинувшись, Саломія поглянула на годинник і як ошпарена вилетіла з ліжка — о пів на дванадцяту! Це тому, що в кімнаті напівтемрява, та ще й день похмурий і несонячний. Вона підбігла до вікна і розсунула штори — сіре, неласкаве небо, затягнуте хмарами, непривітно поглянуло на Саломію, погрожуючи ось-ось пролитися дощем. Позашляховика Микити на місці не було, вже встиг поїхати з дому, зате тепер можна спокійно спуститися вниз і випити кави!

— Саломіє, доброго ранку! З днем народження! — зустріла її внизу Лідія, що сяяла наче начищений чайник. Саломія ввічливо подякувала, сама собі дивуючись, звідки та знає про день народження, поки не спустилася в хол.

На скляному низенькому столику біля канапи красувався розкішний і довгий, як хвіст павича, букет з орхідей. Це було так неочікувано, що Саломія мимоволі застигла, в захопленні розглядаючи букет. Поруч височіла невелика піраміда: з самого низу пласка прямокутна коробка з ноутбуком, на ній ще одна, довгаста, з телефоном, а верх піраміди вінчав елегантний футляр з логотипом «Graff Diamonds», перев'язаний стрічками.

Саломія акуратно зняла стрічки, відкрила футляр і тихенько зойкнула. Сережки з білого золота були просто чудовими, діаманти спокусливо виблискували — Саломія захоплено провела пальцем по гранях, що іскрились як веселка, погладила витончену обручку. Звичайно, першим поривом було схопити свій старий телефон, зателефонувати Єлагіну і в ультимативній формі оголосити, що їй нічого від нього не треба, за винятком обумовленого ноутбука.

Але діаманти в сережках і на каблучці продовжували так сяяти, що Саломія піддалася спокусі і обережно дістала сережки з футляра. Можна ж просто приміряти, а потім покласти назад, щоб Микита міг повернути в салон і отримати свої гроші? Підійшла до дзеркала і вділа подарунок у вуха.

Сережки витончено обхоплювали мочку вуха і закінчувалися діамантом у вигляді краплі. А у її чоловіка чудовий смак: хоч діаманти були досить великими, в цілому прикраса виглядала легко і повітряно, їй здалося, чи очі теж засяяли? Каблучка виявилася якраз за розміром, звідки Микита знає її розмір? Весільну обручку точно не він купував, до речі, де вона? Недавно, здається, валялася на підвіконні…

Саломія труснула головою і вдивилася в своє відображення. Краплі колихнулися — їй навіть почувся ніжний передзвін. Може, не варто відмовлятися від прикрас і повертати їх Микиті? Те, що чоловік обрав у подарунок сережки і обручку, а не чайний сервіз, наприклад, говорило, що він все ж бачить в ній жінку, і це було дуже несподівано і хвилююче…

Аж ось Саломія помітила в букеті картку, прикрашену вензелем, де не дуже розбірливо, зате розмашисто, було написано: «З днем народження, Міє!» Посміхнулася і притиснула картку до губ: навряд чи вона зважиться поцілувати Микиту наживо, але зараз її переповнювала вдячність. Особливо, коли виявилось, що в комплекті до ноутбука і телефону йде оплачена на рік карта користувача. Це означало, що Саломія в будь-який час може скористатися послугами салону, так чому б не зробити це прямо зараз? А каву можна випити і по дорозі.

Саломія вже йшла проспектом, коли їй зателефонувала Ірина.

— Саломійко, моя дівчинко, з днем народження! Вибач, я не забула, але нас відвезли на три дні в море на яхті, а там зовсім не було зв'язку. Я так хвилювалася, що Микита тебе не привітає — як тільки ступила на берег, відразу йому зателефонувала, але він мене заспокоїв. Ти молодець, що йому нагадала. А наш подарунок ми привеземо з собою!

Саломії стало тепліше від її слів, все ж було приємно, що зовсім сторонні люди раптом перейнялися її днем народження замість того, щоб відпочивати і розважатися в компанії друзів.

— Дякую! — вона говорила абсолютно щиро. — Вам не варто було хвилюватися.

— Що ти, сонечко, це ми тобі вдячні, що ти у нас з'явилася! Тут Саша хоче тебе привітати…

— Саломіє, привіт, дитинко, з днем народження! — Олександр Єлагін нетерпляче вихопив слухавку у дружини, по голосу він був задоволеним і злегка напідпитку. Єлагін сміявся, і Саломія уявила їх підлітками, які штовхаються і відбирають один у одного телефон. На мить стало шкода, що вона тимчасово в цій родині, середні Єлагіни їй дуже і дуже подобалися. Обоє. — Покинь цього трудоголіка і прилітай до нас!

Саломія сміялася і відмовлялася, а Олександр умовляв, поки Ірина не сказала голосно так, щоб чула Саломія.

— Навіщо ми їй потрібні, Сашо, нехай з Микитою краще удвох полетять відпочивати куди-небудь на острови. Адже вони не були у весільній подорожі.

— Точно! — вигукнув радісно Єлагін і дзвінко цмокнув дружину. — Вирішено, ви летите у весільну подорож на Мальдіви. І не сперечайся, — зупинив він Саломію, що почала вже протестувати, — не буду приховувати, дівчинко, я дуже хочу, щоб ваш шлюб переріс в справжній, в будь-якому випадку для нас з Ірою ти член нашої родини.

—Дякую, — прошепотіла Саломія, намагаючись прогнати ком, що підступив до горла. Вона раптом зрозуміла, як сумувала по домашньому сімейному теплу, де вона була всіма улюбленою маленькою дівчинкою. Але сім'я Єлагіних не стане для неї домівкою, тому що є Микита, є Марина, є угода, яку вона уклала з цією сім'єю, і для домашнього тепла тут не залишилося місця…

... Саломія здала ноутбук для установки обраного програмного пакету, отримала на руки телефон з перенесеною базою і виконаними настройками і влаштувалася в сусідній кав'ярні. Вона так і не подякувала чоловікові — той поцілунок через записку не береться до уваги. Саломія дуже сподівалася, що Микита про нього не дізнається. Але на подяку той безумовно заслуговував. Вона набрала повідомлення: «Дякую за подарунки, мені дуже приємно». І не встигла покласти телефон на стіл, як негайно ж прилетіла відповідь: «А записку ти знайшла? Правда у мене гарний почерк?»