Розділ 9

До першої «сімейної» вечері Саломія готувалася як до вилазки за лінію фронту, а все одно мало не запізнилася.

— Ходімо, нас чекають, — стукнув у двері Микита і пішов далі по коридору. Саломія побігла вниз в їдальню, все сімейство Єлагіних було вже в зборі.

Олександр та Ірина їй посміхнулися, Микита кивнув, щось жуючи, Ніни Андріївни, на щастя, не було, напевно, та вечеряла у себе. Саломія з полегшенням зітхнула, в присутності бабці Микити вона почувалася зовсім ніяково. Ну до чого ж неприємна стара — рівна, як палиця, дивиться як яструб, у кого хочеш апетит зникне…

— Микито, подоглядай за Саломією, — звернулася до сина Ірина, той знову кивнув Саломії і поплескав по стільцю поруч з собою, вирішивши, мабуть, що цього вистачить з головою.

Саломія поквапилася зайняти своє місце, щоб Микиті більше не дошкуляли, пам'ятаючи їх домовленість. Поки що нічого особливого від неї не було потрібно, а якщо Єлагін не обдурить і купить їй ноутбук, можна і потерпіти. Тим більше, у неї скоро день народження, з невеликою натяжкою навіть зійде за подарунок від уважного чоловіка.

Потрібно щось придумати і відпроситися на цей день у Єлагіних, щоб переночувати у бабусі. Якраз день народження припадає на суботу, вони удвох посидять, вип'ють чаю з пирогом — бабуся обов'язково спече її улюблений, зі смородиною, — а ввечері можна буде відзначити з університетськими друзями, в їх компанії цілих три іменинника. І головне, забути хоч ненадовго, що в світі існує Микита Єлагін…

— Саломіє, ти у нас що, граф Монте-Крісто? — увірвався в свідомість голос Олександра.

— Що? Я? Чому? — вона збентеженно озирнулася.

— Ну ти ж пам'ятаєш, як він за східними звичаями відмовлявся їсти в будинку, господаря якого вважав ворогом? Чи не тому перед тобою повна тарілка?

— Ну що ви, — забурмотіла Саломія, хапаючи вилку, — який з мене Монте-Крісто?

— Ніякий, — підтвердив Микита, посміхаючись, — так що їж.

— Ми післязавтра летимо до Іспанії, — продовжив старший Єлагін, переконавшись, що його тимчасова невістка почала вечеряти.

— До Покровських? — запитав Микита.

— Так, у них срібне весілля, — відповіла за чоловіка Ірина, — вони і вас із Саломією також запрошували, може, передумаєш?

— У мене важлива зустріч, не можу, — Микита відкинувся на спинку стільця і ліктем торкнувся руки Саломії. Його шкіра була тепла, а сам дотик таким коротким і швидкоплинним, що їй захотілося завмерти, і щоб час теж зупинився. Але чоловік потягнувся за серветками, і чарівність миті відразу ж зникла.

Саломія ковтала їжу, не відчуваючи смаку, і мріяла, щоб ця вечеря скоріше закінчилася. Одне добре, батьки Микити поїдуть, їй і відпрошуватися до бабусі не потрібно буде, можна просто відправити Микиті повідомлення, що вона не прийде додому ночувати. Якщо він взагалі помітить, що її немає.

Микита на диво дотримав слово і разом з пін-кодом до карти вислав їй повідомленням список магазинів, в яких одягалася Марина. Тепер залишилося з'ясувати у Єлагіної, де їй краще обрати одяг, щоб не зганьбити їх синочка.

— Тату, подивишся інвойси? Що там можна оплатити в першу чергу? — встав Микита, за ним піднявся Олександр.

— Так, ходімо. Іро, нехай чай принесуть в мій кабінет.

Чоловіки вийшли з їдальні, і Саломія вирішила не втрачати зручний момент.

— Ірино Матвіївно, я…

— Давай без по-батькові, Саломіє, — м'яко перебила її Єлагіна, — я тоді відчуваю себе тіткою. Або вчилкою. Можеш просто Іра, ну хоча б Ірина. А Сашу можеш називати Олександр, він образиться, якщо ти будеш звертатися до нього по батькові.

— Добре, Ірино, мені потрібна ваша допомога.

«Як у таких чудових батьків виріс такий егоїст?» — вкотре запитувала себе Саломія, дивлячись на купу розкладених перед нею візиток, знижкових карт і буклетів.

Ірина відразу включилася в процес, попутно ненав'язливо запропонувавши себе в якості супроводжуючого, але Саломія красиво з'їхала, і та зовсім не образилася. Зате забезпечила її рекомендаціями відразу трьох бутиків, які на щастя Саломії чомусь обходила увагою Марина Єрмолаєва. Цього було цілком достатньо, але Ірина ще й подзвонила своїм подружкам-власницям всіх трьох магазинів, щоб Саломія вже точно не змогла відкрутитися.

А Саломія і не збиралася. Домовленість так домовленість, якщо Микиті потрібен фасад сімейного життя, він його отримає. До того ж, їй справді не заважало одягнутися до дня народження, дівчата натякали на якусь грандіозну вечірку, вона б і сама із задоволенням потанцювала і відірвалася, занадто важко дається проживання в одному будинку з Микитою.

— Саломіє, дитинко, ти до себе наверх? Віднесеш нашим хлопчикам чай, вони в кабінеті у Саші засідають? — Ірина всунула їй в руки піднос і підбадьорливо посміхнулася. Саломія кивнула у відповідь, кабінет Олександра на другому поверсі зліва від сходів, звичайно, їй не важко.

Єлагін-батько сидів за столом і переглядав документи, Єлагін-син розташувався навпроти в кріслі, витягнувши ноги перед собою. Саломія, не дочекавшись, поки він їх прибере, обережно переступила через простягнуті кінцівки чоловіка і у відповідь отримала поблажливе фиркання.