Розділ 8

Микита керував авто, намагаючись не дивитися на Саломію, що притихла поруч, але нічого не виходило, і погляд незмінно зупинявся на голчастих віях, які злегка тремтіли. Спить чи тільки вдає? Всередині росло незрозуміле роздратування проти цієї незрозумілої дівчини, вчинки якої не піддавалися ніякій логіці.

Те, що гроші їй потрібні, як зайцю куриво, видно було і дурневі, навіщо тоді вона вплуталася у всю цю історію з їх шлюбом? Микита вже збився з рахунку, скільки разів особисто він про це пошкодував. Марина продовжувала дутися через весілля і щодо Саломії відразу видала власну версію:

— Вона не та, за кого себе видає, ти їй відразу сподобався, ще в нічному клубі. Ну чому ти такий сліпий, Микито?

— Та я її навіть і не бачив після весілля, кохана, — намагався переконати Микита дівчину, — ти все вигадала!

— Ні, мене інтуїція ще жодного разу не підводила. Вона хитра і передбачлива, твоя Саломія. Вчепилася в тебе, як п'явка, не відчепиш, у неї була мета — влізти в вашу сім'ю, їй все одно, вона і за батька твого заміж би вийшла, аби з бруду свого вибратися. Вдає з себе скромницю, віями кліпає, а ти ведешся. Скромниці не працюють офіціантками в нічних клубах, вона ще тоді вирішила тебе підчепити, ось і стала вдавати з себе недоторкану.

Микита навіть Марині не міг сказати всієї правди, батько відразу попередив, що справжню причину їхнього шлюбу не повинен знати ніхто. За його версією зустріч в «Амстердамі» була випадковою, а потім виявилося, що Саломія донька їх давніх знайомих, людей небагатих, але з ріднею в Штатах. Якщо зареєструвати шлюб, можна отримати документи на відновлення сім'ї, плюс відкриваються зовсім інші можливості для бізнесу. Тому Микита дозволив батькові умовити себе оформити цей шлюб.

— Мій батько дасть тобі ще більше можливостей, — говорила Марина.

— Я не хочу залежати від нього, — відповідав Микита, і це була чиста правда. Він втомився від сліз і надутих губ своєї дівчини, він тепер весь час змушений був вибачатися і виправдовуватися, проводив з нею майже щоночі і відчував себе вичавленим і спустошеним.

Зате у Саломії все було чудово. Микита відразу здогадався, що ця гордячка влаштувала в своїй кімнаті державу в державі, він якраз зустрів її, коли вона тягла коробку з чайником і пакет з супермаркету. Навіть серветки купила, хоча в їдальні ними цілий ящик забитий, і це його теж чомусь дратувало.

Микита навмисне намагався виходити пізніше, повертався в різний час, і жодного разу не зустрів цю малу диверсантку. Якось навіть попрямував до неї в кімнату, але на порозі здувся. Що він їй скаже? «Чому ти мене уникаєш?» А чому б ні? Або: «Чому ти весь час ховаєшся в своїй кімнаті?» А де їй ще бути?

Микита сотню разів стаавив собі питання, навіщо Саломії потрібен весь цей цирк, і варіант Марини, як не дивно, підходив найбільше, але ця нестерпна дівчина плутала всі карти. Вона не виявляла до Микити ніякого інтересу. Взагалі. Неначе його не існувало.

Марина пояснювала це підступністю і хорошими акторськими здібностями, і Микита з радістю б погодився, якби не ці дитячі сирочки, які він знайшов у холодильнику, коли поліз за пивом. Вони його остаточно добили. Його меркантильна і горда дружина живе впроголодь, намагається не потрапляти йому на очі і ніяк не збирається допомагати йому пов'язувати свій образ з образом безпринципної мисливиці за заможним чоловіком.

А тут ще батьки впряглися. Батько після того, як виявив, що Микита не ночує вдома, невпинно виносив йому мозок, мати не втрачала нагоди згадати, яка гарна дівчинка Саломія, Микиту вже починало трусити тільки від її імені. Одна бабця молодець, не втручалася, для неї Саломія з самого початку була «жеброю», від якої вимагалося зіграти роль спадкоємиці, решта бабцю не цікавила. Та жила в окремому крилі, вони всі жили в одному будинку, так вирішувалося питання з охороною і прислугою, Микита збирався коли-небудь з'їхати на квартиру, але поки в цьому гострої необхідності не було.

Бабця його була особливою. Микита ніколи не бачив, щоб вона виражала почуття або емоції, він був упевнений, що та нікого не кохає, поки з подивом не виявив, що єдиний, до кого вона відчуває якісь почуття — це він сам. Може, ще до чоловіка.

Діда Микита пам'ятав погано, але мати розповідала, яким той був командиром. Генерал Єлагін очолював місцеве управління Комітету Державної Безпеки, дружина була йому до пари, справжній команданте в спідниці, як іноді жартував батько. Парочка, загалом, ще та.

Але в стосунки онука з підставною дружиною бабця влазити не збиралася, на відміну від батьків. Микита дуже посварився з батьком, коли батько Марини, оскаженілий весіллям, заборонив тій на кілометр наближатися до Микити, але старший Єлагін був непохитний.

— Коли ти отримаєш гроші, до тебе з наречених черга вишикується, Єрмолаєв відразу заткнеться і першим на уклін прибіжить. А так доведеться тобі з його рук їсти, воно тобі треба? Може, тобі зовсім інша потрібна, та он хоч і Саломія, хороша дівчинка, а що незаможні вони, це навіть на краще, Єлагіни ніколи ні на кого не озиралися, всі одружувалися тільки на тих, кого справді кохали.

— Мені Марина потрібна, — упирався Микита, — і вона мене кохає, а ми тепер повинні ховатися, як шпигуни.

— Що ж тоді не одружився, якщо була потрібна? — глузливо питав батько, даючи зрозуміти, що розмова закінчена, а Микиті і заперечити було нічого. В одному він не міг не погодитися з батьком — в їхній родині чоловіки одружувалися виключно на коханих.