Розділ 1

Вісім років тому

Саломія відчувала себе чужорідним тілом, вкотре розправляючи блузку і обсмикуючи спідницю, щоб та здавалася довшою. Все сиділо на ній бездоганно, як бездоганно виглядало затягнуте в тугий вузол волосся, цьому її ще мама вчила. Але все, що її оточувало, здавалося неприродним, ніби це відбувається не з нею, ніби вона дивиться фільм, і як тільки той скінчиться і з'явиться напис «кінець», можна буде повернутися, обійняти подушку і солодко зануритись у сон.

Музика навколо гримала так гучно, що вона насилу стримувалася, щоб не затиснути вуха долонями. Хоч убий, було незрозуміло, чому обов'язково слід танцювати під музику, яка за рівнем шуму дорівнювалась реву літакової турбіни — і там, і там сто сорок децибел, вона спеціально погуглила.

Але людям навколо подобалось, і не їй їм вказувати. Сама Саломія воліла б для відпочинку затишне кафе з живою музикою, неголосною і, бажано, класичною. Саксофон її теж би влаштував, але на таку розкіш грошей не було, тому вона і прийшла стажуватися офіціанткою в бар нічного клубу «Амстердам», одного з найпрестижніших у місті.

У свої дев'ятнадцять Саломія була по—справжньому відсталою: в одязі і музиці надавала перевагу класиці, з хлопцями у неї не клеїлось, а в нічному клубі вона була один раз за все життя, і то сьогодні, коли вийшла на роботу. З одягом було ще простіше, класика вона в усі часи класика, одяг Саломії не те, що з моди не виходив, він туди і не входив, існував сам по собі, ось і Саломія примудрялася існувати окремо від моди. А музика їй справді більше подобалася класична, хоча раніше вона її терпіти не могла, як і своє ім'я.

Ім'я дала їй мама, і Саломія ще років з дев'яти знала, що змінить його на інше, будь—яке, хоч на Євдокію, аби не вислуховувати зарозуміле: «А ви знаєте, що так звали доньку Іродіади...» Мама терпляче пояснювала, що не всі біблійні персонажі з таким ім'ям були настільки кровожерливі, але сама Саломія нікому не збиралася нічого пояснювати.

Класична музика їй не подобалася, а точніше, не подобався балет, через який вона рідко бачила маму, хоча в танцювальну школу ходила, інакше було просто не можна. Мама була примою балетної трупи їхнього міського театру, бабуся невтомно повторювала, що Саломія повинна пишатися нею, а Саломія ненавиділа і театр, і балет, і заодно все, що з ним було пов'язано. Їй більше подобалося малювати, особливо вона полюбляла акварель. Мама часто їздила на гастролі, в тому числі зарубіжні, звідти вона привозила доньці гарний одяг та іграшки, а одного разу привезла вітчима—італійця українського походження.

Батька Саломія не знала, та й не питала про нього ніколи, а вітчима любила. Він називав дружину cara*, а падчерку mia**, часто співав Саломії «O sole, 'o sole mio, Sta 'nfronte a te, sta 'nfronte a te!»***. Він грав в оркестрі і мріяв відвезти їх до Італії, Саломія теж мріяла про Італію, але коли їй було дванадцять років, батьки розбилися на приміській трасі, повертаючись з гастролей, і всі мрії розбилися разом з ними. Була ожеледь, автобус занесло на зустрічну, лобове зіткнення з КАМАЗом, а мама з вітчимом сиділи попереду…

З тих пір Саломія не думала про зміну імені, вона тоді багато на що змінила погляд. Бабуся відразу постаріла років на десять, і Саломії довелося дорослішати вже в свої дванадцять. Несподівано виявилося, що їм ні на що не вистачає грошей, особливо коли були витрачені всі батьківські заощадження.

Ставши трохи старшою, Саломія виявила чудові властивості класичних костюмів, коли з двох — зі спідницею і штанями — чарівним чином виходить чотири, якщо їх спочатку купувати так, щоб потім можна було перетасувати. Вона вступила до університету, але вже на першому курсі почала шукати підробіток — набирала курсові та дипломні роботи, малювала картини, кілька штук навіть вдалося продати за хорошою ціною.

Але тимчасові заробітки не рятували, тому зараз Саломія разом з іншими дівчатами—стажистками стояла осторонь, за барною стійкою, чекаючи розпоряджень. До бару підійшов Гнат, адміністратор клубу, і обдивився їх оцінюючим поглядом.

— Загорська, ти спідницю довшу не могла знайти? — він невдоволено підібгав губи. — У тебе нормальні ноги, покажи їх світу. І блузку не треба застібати до підборіддя, ти ж не водолаз.

Саломія промовчала і опустила очі. Те, що він буде чіплятися, вона знала, дівчата відразу попередили, ще при відборі, оскільки вона відхилила люб'язне запрошення Гната проїхатися до нього додому, яке він навіть не намагався завуалювати за заїждженим «послухати музику» або «подивитися фільм». Гнат був прямолінійний і недвозначно повідомив, що вони там будуть робити. Саломія настільки була приголомшена тим, що з усіх досить приємних і гарних дівчат вибір припав на неї — високу, худорляву і непоказно одягнену — що навіть не зрозуміла, як краще відмовити. Відмовила так само прямолінійно.

— Ну все, тобі хана, — просвистіла крізь стислі зуби Іринка.

— Чому? — здивувалася Саломія.

— Гнат злопам'ятна сволота, ось побачиш, він так просто не забуде, що ти його відшила.

— Так з ним Аліна поїхала, і Оля з Ганною погодилися, він сам їх не взяв, навіщо йому я? — продовжувала дивуватися Саломія, але Іринка лише глибоко зітхнула і похитала головою.

Іру в зміну не взяли, а Саломії сказали приходити. Вона наплела бабусі, що переночує у Катерини. Катька написала собі здоровене нагадування, що у неї вечірка на честь чогось-там, і Саломія ночує у неї.

— Загорська, віднеси замовлення в п'ятий ВІП — Гнат дивився кудись в стіну повз Саломії, вона підхопила піднос і поспішила наверх.