Розділ 8. Круасани як вдома

Вночі я спала погано і остаточно прокинулася, коли ще було темно. Полежала у ванні, вдягнулася і, прихопивши книгу з рецептами, тихенько спустилася на кухню. Замок ще спав, навіть служниць не було видно. Ніким непомічена, я прошмигнула на кухню. Сподіваюсь, після вечері ще залишився шматок пирога, який я готувала. Треба тільки знайти каву. Я оглянула кілька шафок і нарешті знайшла скляну банку з чимось дуже схожим на каву. Знявши кришку, я понюхала: дійсно кава! Я вже збиралася взяти чашку, як моєї ноги торкнулося щось тепле і почулося вимогливе «няв!». Я ледь банку з кавою не впустила від несподіваності.

— Айсгріме, ти мене налякав! — посварила я кота, на що він знову нявкнув і поставив передні лапки на мене, ризикуючи зробити зачіпки на сукні. Він виглядав так мило, що я не встояла і підхопила його на руки. Важкенький! — Їстоньки хочеш, любий? — кіт знову нявкнув, ніби підтверджуючи. — Зараз знайду тобі щось.

Я опустила кота на підлогу і вирішила зазирнути до кімнатки, в якій стіни були вкриті кригою. Стара Таренсія сказала, що там зберігають продукти, які швидко псуються, щось на кшталт холодильника, тільки розміром з невеличку кімнатку. Знайшовши в ній залишки м’яса з вечері, я запропонувала їх Айсгріму. Котик із задоволенням все схрумкав і, вдячно нявкнувши, застрибнув на стілець біля печі й задрімав.  

Зробивши собі каву, я врізала пиріг і присіла за стіл. Таренсія ще вчора мені пояснила, як працює піч: в ній горів магічний вогонь і запалювати його потрібно було особливим пристроєм. Швидко поснідавши, я знайшла рецепт круасанів. Приготую круасанчики як вдома, покажу місцевим, що в нас їдять. Сподіваюсь, їм сподобається. Діставши всі необхідні продукти, я пов’язала фартушок і взялася за тісто. Тихенько наспівуючи собі під ніс, під пильним поглядом Айсгріма я приготувала цілу купу невеличких круасанів. Краще меншого розміру, але побільше, щоб вистачило спробувати всім. Тепер потрібна була начинка. Я хотіла зробити два варіанти: солодкі і несолодкі, тому знову зайшла до кімнати-холодильника. Знайшовши там соленого лосося, я вирішила, що несолодкі круасани будуть з ним. Додала до нього вершковий сир, лимон і огірок — вийшло чудове поєднання. Солодкі я хотіла зробити мої улюблені, з малиновим варенням і йогуртовим кремом, але знайшла тільки полуничне і вишневе варення. Що ж, нехай буде з полуничним. Йогурт для крему мені теж, на щастя, вдалося знайти, як і свіжу м’яту. Не встигла я розкласти на тарілках мої круасанчики, як на кухню зайшла Таренсія.

— Свята зима! — вигукнула вона, вочевидь не очікуючи вранці когось зустріти на кухні. — Ти що тут робиш, любонько?

— Круасанчики, — я широко усміхнулася. — Не знаю, чи у вас тут таке роблять, а у нас круасани — популярна випічка. Їх можна з різною начинкою готувати. Я зробила з лососем і з варенням. Спробуйте!

— То в мене що сьогодні вихідний зранку? — усміхнувшись, Таренсія присіла і взяла круасан з лососем. Вона відкусила і, повільно розжувавши, схвально кивнула головою. — Дуже смачно! Ти не перестаєш мене дивувати, Елліно!

— Може, зробити вам кави?

— Кави не треба, а от від чаю не відмовлюся, якщо твоя ласка.

Круасан з варенням Таренсії теж сподобався, а коли через півгодини на кухню прийшли Кайсіна з Альсіною, то і вони оцінили мою випічку. Таренсія навіть попросила рецепт.

Сьогодні я прийшла снідати в їдальню без особистого запрошення. Мені хотілося побачити, чи сподобаються Ерінвальду мої круасани. Після ночі роздумів мені було трохи соромно за те, що я своїми необачними словами зробила йому боляче, тож смачний сніданок був моїм способом вибачитися.

— Що це? — запитав Ерінвальд, з цікавістю розглядаючи мою випічку.

— Круасани, — відповіла я. — Ці з лососем, а ті з варенням.

— Це ви готували? — уточнив він, ніби і так не було зрозуміло, хто міг приготувати незнайому випічку.

— Ну не Айсгрім же! — посміхнулася я. — Хоча він уважно спостерігав. Не бійтеся, ільде Ерінвальде, я не збираюся вас отруїти.

— Навіть у думках такого не було, — куточки губ Ерінвальда смикнулися у ледь помітній усмішці. — Я вже помітив, що ви смачно готуєте.

Скуштувавши мої круасани, Ерінвальд відмітив, що вони дуже смачні.

— Це ваша національна страва? — поцікавився він.

— Не в моїй країні, але і в нас вони дуже популярні. Можна готувати з будь-якою начинкою, як сендвічі.  

— Зрозуміло, — кивнув він. — Що ж, я радий, що ви знайшли собі заняття до душі, ільде Елліно, та ще й корисне.

Після сніданку я знову поринула у вивчення тутешнього алфавіту і особливостей світу разом з Кайсіною. Вона теж мене розпитувала про мій світ, їй він здавався не менш дивовижним, як мені їхній. День промайнув непомітно.

Вранці наступного дня я з подивом відмітила, що Ерінвальда не було в їдальні на сніданку. На моє запитання Кайсіна відповіла, що той сьогодні снідає у себе в кабінеті. Поївши, я вирішила до нього зайти. Мені хотілося дізнатися, коли вже в Ерінвальда буде час, щоб відвезти мене до тієї своєї подруги, яка знається на магії. Не встигла я дійти до дверей, як почула голосну лайку — двоє чоловіків, не соромлячись у виразах, сварилися. Голос Ерінвальда я впізнала одразу, а от хто був інший — не мала жодного уявлення. В замку серед слуг чи може робітників були чоловіки, але я з ними майже не стикалася. Вони по замку не розгулювали, на відміну від дівчат-служниць.

Я зупинилася в нерішучості перед дверима. Зараз точно не самий слушний час, щоб туди зайти. Я вже збиралася піти, як двері відчинилися і з них вилетів чоловік, ледь не стикнувшись зі мною. Він кинув на мене хижий погляд і пішов геть. Вийшовши слідом за ним, Ерінвальд побачив мене.

— Що ви тут робите? — спитав він доволі різко.

— Хотіла з вами поговорити, але бачу, що ви не в настрої, — я вже майже розвернулася, щоб піти до себе в кімнату, бо не хотіла, щоб Ерінвальд після сварки з тим чоловіком відігрався на мені, але він мене схопив за руку.