Розділ 3. Знайомство з Ерінвальдом

Вранці мене розбудив тихий голос, що м’яко лунав біля мого вуха.

— Прокидайтеся, ільде Елліно, час приймати зілля і снідати.

Яке ще зілля? Спросоння я не відразу зрозуміла, що відбувається, але, розплющивши очі, виявила Кайсіну, що схилилася наді мною. Отже, вчора мені все це не наснилося. Я дійсно в іншому світі. Піднявшись, я сіла, спершись на подушку, і Кайсіна дала мені флакончик із зіллям. Я слухняно його випила.

— Як ви почуваєтеся, ільде Елліно? — спитала вона, забравши порожній флакончик.

— Набагато краще. Гадаю, я вже готова встати з ліжка.

— Добре, але спершу поснідайте.

Оглянувши тацю зі сніданком, я виявила, що там була така сама вівсяна каша з ягодами, як і вчора, а ще булочка з корицею у формі завитка і чашка з трав’яним чаєм. Цікаво, а звичайний чай тут є? А кава? Страшенно хотілося кави.

— А у вас тільки такий чай є? А з листя чайного куща є? А кава? У вас є кава? — я закидала Кайсіну питаннями.

Хоч би тільки Кайсіна не сказала, що в них немає кави. Я цього не переживу! Я ж її так люблю.

— Є в нас і справжній чай, і кава, але ільде Вейліра наказала вам давати лише трав’яний чай, поки ви остаточно не одужаєте.

Яке щастя! Тут є кава! Можна жити.

— А коли я остаточно одужаю вона не сказала?

— Здається, вам ще сьогодні треба попити зілля, а вже завтра можна буде закінчити лікування. Тоді і каву поп’єте, ільде Елліно.

— Добре, — ну, до завтра я почекаю. Не проблема.

Поснідавши, я вибралася з ліжка. Мені терміново був потрібен туалет. Сподіваюсь, в цьому світі він не середньовічний.

— Мені треба до ванної кімнати, Кайсіно. Де я можу її знайти?

— Так он же двері, — Кайсіна махнула у бік стіни навпроти ліжка. Зліва там знаходились двері. — Ви зможете дійти самостійно, ільде Елліно?

— Так, — ще не вистачало, щоб мені допомагали до туалету добиратися. Сподіваюсь, там все відразу: і туалет, і ванна.

Впевнившись, що слабкості більше немає, я ледве не побігла до дверей. Відчинивши їх, я видихнула з полегшенням. Нормальний унітаз! Цивілізація! Яке щастячко! Вмостившись на «білому троні», я озирнулася. Ванна кімната виглядала цілком звичайною, тут було все, до чого я звикла, тільки от сама кімната була величенька і ванна була широкою, з трьома сходинками, щоб зручно було залізати. Зробивши свої справи, я вмилася і зазирнула до дзеркала. З відображення дивилося моє бліде обличчя з синцями під очима і розпатланим волоссям. Треба його вимити і розчесати, та й ванну прийняти не завадило б, не кажучи вже про те, щоб почистити зуби. Тільки якщо щітка для волосся в мене лежала в сумці, то чим почистити зуби я не мала жодного уявлення. Я визирнула з ванної і покликала Кайсіну.

— Мені потрібно почистити зуби і все таке. Де тут що знайти можна?

— Ось у цій шафці є все, що потрібно, — Кайсіна відчинила невеличку шафку і дістала звідти зубну щітку і скляну баночку із пастою ніжно-блакитного кольору. — А у великій є рушники і халат. Набрати вам ванну, ільде Елліно?

— Так, дякую, Кайсіно.

Я зачерпнула зубною щіткою пасту в баночці і почала чистити зуби. М’ятна, навіть занадто, але текстура була схожа на звичну для мене пасту. Що ж, хоча б із засобами гігієни проблем немає. Цікаво, а ноги поголити тут є чим? Ходити волохатою я не хотіла. Трясця, а тут є тампони чи хоча б прокладки? Ось це вже точно більш важливе, аніж голити ноги!  

Закінчивши чистити зуби, я зазирнула у шафку, з цікавістю вивчаючи її вміст. На моє щастя я знайшла тут всі звичні для мене гігієнічні засоби, навіть, тампони стояли на поличці. Як добре, що я потрапила у цивілізований світ, а не в аналог Середньовіччя!

— Якщо у вас щось закінчиться — звертайтесь до мене, — сказала Кайсіна, побачивши, як я вивчаю вміст шафки. — Якщо якісь речі для вас незвичні — питайте, я поясню для чого вони.

— Все знайоме, в нас майже таке саме. Я боялася, що не знайду у вас звичних мені засобів гігієни, але все є. Це добре.

— Значить, наші світі дещо схожі, — Кайсіна мені усміхнулася. — Ванна готова. Я додала до неї піну, сіль і цілющий відвар. Вам корисно буде трохи розслабитись. А ще рекомендую нанести на обличчя ось цей крем, — Кайсіна простягнула мені баночку з ніжно-рожевим кремом в якому виднілися часточки якихось пелюсток і трав. — Він прибере синці під очима і зробить вашу шкіру здоровою і сяючою. Наносити треба товстим шаром, потримати трохи, а потім втерти в шкіру.

— Дякую, Кайсіно.

— Ви самі зі всім впораєтесь, ільде Елліно?

— Так, — кивнула я.

— Тоді я буду чекати на вас у кімнаті, підготую якраз ваш одяг.

Кайсіна залишила мене і я, нарешті, скинула з себе сорочку, в якій вочевидь пролежала всі 5 днів. Я нанесла на обличчя крем, який приємно пахнув трояндою, і залізла у ванну. Гаряча ароматна водичка з піною ніби обіймала мене і я відчула приємну легкість у тілі. Поніжившись деякий час у ванні, я неохоче вилізла, витерлася рушником і вдягла теплий, пухнастий халат. Повернувшись у кімнату, я виявила, що Кайсіна сидить на невеличкому диванчику біля шафи, а коло неї лежить купа одягу.

— А чому у вас рушник на голові? — здивувалась вона, ледве я зайшла у кімнату.

— Так волосся ж мокре.

— То чого ви його не висушили? — знову здивувалась Кайсіна, а потім вочевидь згадала, що я не маю уяви, чим його тут сушити і додала: — Ой, вибачте, ільде Елліно, я й забула, що ви з іншого світу. Ходімо, я вам покажу.

Я повернулася у ванну і Кайсіна, знявши рушник з моєї голови, підвела мене до невеличкої ніші у стіні, достатньо широкої, щоб там стала людина.

— Постійте з хвилину тут і волосся обсохне.

Ледве Кайсіна це сказала, як я відчула, що мене огортає теплом. Не пройшло й хвилини, як волосся було сухим. Значно швидше, ніж сушити феном.

— Це якась магія? — спитала я.

— Так, звичайно, — відповіла Кайсіна. — А тепер давайте виберемо для вас сукню і розчешемо волосся.