ГЛАВА 15 — Ремонт

Якщо хтось колись напише історичну хроніку цього світу, там точно не буде розділу під назвою:
“День, коли ельфи, гноми й попаданка робили капітальний ремонт і не вбили одне одного”.
А дарма.
Бо це було епічніше за будь-яку війну.
І значно голосніше.
Ремонт почався з конфлікту через молоток.
— Не так, — сказав гном, вириваючи інструмент з рук ельфа.
— Я контролюю силу удару, — холодно відповів той, навіть не підвищуючи голосу.
— Ти контролюєш поезію, а не силу.

— Сила без точності — це варварство.
— Точність без сили — це вірш, — відрізав гном.
Морган стояла між ними з рулеткою, яку їй довелося пояснювати п’ять хвилин.
— Це не артефакт вимірювання долі. Це просто… метр.
— Чому він згинається? — підозріло спитав гном, ніби вона щойно показала йому змію.
— Бо світ гнучкий.
— Світ не гнучкий, — буркнув він. — Світ кам’яний.
— Ось тому ми й робимо бар, — зітхнула вона. — Щоб світ хоч інколи був дерев’яний.
Таріон, який стояв трохи осторонь із кресленнями, тихо додав:
— Дерево має пам’ять. Воно тріщить, коли його не слухають.
— Дерево тріщить, коли його неправильно закріпили, — пробурмотів гном.
— Чудово, — підсумувала Морган. — Ми ще навіть не почали, а вже маємо філософський батл “Матеріал проти метафори”.
Комедійний хаос
Гноми працювали швидко, голосно й з ентузіазмом людини, яка щойно отримала офіційний дозвіл ламати стіни.
Вони били, свердлили, різали, піднімали балки так, ніби це було їхнім способом терапії.
— Ось тут несуча стіна! — вигукнув один.
— Вона не несе, вона просто стоїть, — заперечила Морган.
— Якщо стоїть — значить несе.
— Логіка вражає, — сухо сказав Таріон.
Ельфи працювали мовчки, акуратно й із виглядом тих, хто вважає пил особистою образою. Кожен рух був точним, плавним, майже музичним.
Один ельф тримав ганчірку й протирав поверхні частіше, ніж це було технічно потрібно.
— Він що, прибирає пил під час ремонту? — прошепотіла Морган.
— Це питання гідності, — відповіла Ліраель.
— Пил — це природний стан матерії, — вставив гном.
— Не в моєму полі зору, — холодно відповів ельф.
Морган працювала в режимі “я дивлюся YouTube-уроки в голові”.
— Добре, дихаємо. Ми — команда. Ми — функціональні. Ми не кричимо через кут нахилу балки…

— Вона під неправильним кутом! — гримнув гном.
— Бо ти її так поставив! — не менш різко відповів ельф.
— Не ставте балки так близько! — крикнула Морган. — Нам потрібен простір!
— Простір нестабільний, — відказав гном.
— Люди теж. І що тепер?
У цей момент одна з нових балок поїхала вбік.
— Лівіше! — закричав Таріон.
— Я тримаю! — відповів гном.
— Ти не тримаєш, ти віриш! — Морган кинулася допомагати.
Балка впала.
Не на когось.
Але з гучним звуком, який змусив усіх замовкнути.
Зі стелі посипався пил. Один із гномів чхнув так, що навіть ельфи здригнулися.
Пауза.
— Добре, — сказала Морган, відкашлявшись. — Це була демонстрація того, як не треба.
— Ти ж казала, що це безпечніше, ніж жертви, — сухо кинув Брам із іншого кінця приміщення.
— Я казала, що це веселіше.

— Веселіше для кого?
— Для істориків.
Ельфійська естетика проти гном’ячої практичності
— Світло має бути м’яким, — наполягала Ліраель. — Теплі кристали. Вони заспокоюють нервову систему.
— Світло має бути достатнім, — відповів гном. — Щоб бачити, куди падаєш.
— А можна і те, і те? — вставила Морган.
— Ні, — одночасно відповіли вони.
Таріон стояв на драбині, намагаючись поєднати кристалічну лампу з гном’ячою металевою конструкцією.
— Якщо ми стабілізуємо потік магії через металеву рамку…
— Вона трісне, — сказав гном.
— Не трісне, якщо правильно розподілити напругу.
— Це ти зараз про лампу чи про себе? — кинула Морган знизу.
Таріон ледь усміхнувся.
— Про все одразу.
Він закріплював кристал обережно, пальці впевнені, але рухи м’які. Світло спалахнуло теплим золотистим відтінком.
Гном примружився.
— Добре. Це… прийнятно.
— Це комплімент? — спитала Морган.
— Для гнома — так.
Пил, фарба і трохи магії
Морган намагалася фарбувати стіну.
— Чому фарба світиться? — спитала вона.
— Бо ельфи додали трохи стабілізуючої магії, — відповів Таріон.
— Я просила бежевий. Не “магічний світанок над трагедією”.
— Це теплий відтінок.
— Це відтінок “ми пережили кризу, але з естетикою”.
Вона відступила назад, перечепилася через відро й майже впала — але Таріон встиг підхопити її за лікоть.
Його пальці теплі.
Міцні.
Не магічні. Реальні.
На секунду все стихло.
Навіть гноми припинили сперечатися.
— Ти стабільніша, ніж ці балки, — тихо сказав він.
— Не вводь людей в оману.

— Я не людей.
Їхні погляди зустрілися.
Пил осідав у світлі ламп.
Десь позаду гном кричав на ельфа через кут нахилу полиці.
А тут — було тихо.
Лише на мить.
І ця мить розтягнулася трохи довше, ніж треба для простої випадковості.
Глобальний хаос
До вечора склад виглядав як поле битви між дизайном і реальністю.
Половина підлоги вже була новою.
Інша — ще трималася на ентузіазмі.
Барна стійка стояла криво.
— Вона символізує шлях до рівності, — сказала Морган.
— Вона символізує, що ти не користувалася рівнем, — відповів гном.
— Рівень — це соціальний конструкт.
— Ні. Це інструмент.
Брам мовчки підійшов і одним рухом вирівняв конструкцію.
Чітко. Без зайвих слів.
— Дякую, — пробурмотіла вона.

— Я не роблю це заради тебе.
— Звісно. Ти робиш це заради геометрії.
Він глянув на неї так, ніби хотів щось додати. Але не додав.
Ніч.
Коли всі розійшлися, залишилися лише вони двоє.
Таріон сидів на підлозі, спершись спиною об нову стіну. Морган — поруч, тримаючи кухоль води, бо вино закінчилося ще вдень.
У складі було тихо.
Без криків.
Без суперечок.
Без падаючих балок.
Світло ламп було м’яким. Майже правильним.
Дерево тихо потріскувало, ніби перевіряло, чи йому комфортно.
— Ми сьогодні нічого не підірвали, — сказала вона.
— Це вже досягнення.
— Ти шкодуєш, що підтримав це?
Він подумав довше, ніж зазвичай.
— Ні.
Пауза.
— Чому?