ГЛАВА 7 — Спроба повернення

Якщо світ уже показав тобі трьох попередніх “обраних”, які зникли, — логічна реакція не “я спробую краще”.
Логічна реакція — “де тут вихід”.

Морган заявила про це за сніданком.
Сніданок, до речі, був надто красивим для такої розмови. Кришталеві чаші з ягодами, що світилися зсередини. Мед, який пахнув квітами, яких вона ніколи не бачила. Тонкий ельфійський хліб — на смак як круасан, що виріс у лісі й має диплом з філософії та невирішені питання з самоідентичності.
— Я хочу повернутися, — спокійно сказала вона, намазуючи мед рівним шаром, ніби це була стратегічна дія.
За столом запала тиша.
Ліраель дивилася на неї довго. Не з осудом — з вимірюванням. Таріон — уважно, трохи напружено. Кілька молодших радників зробили вигляд, що їх раптово зацікавила текстура чашки. Один навіть перевернув її, ніби там міг бути запасний план втечі.
— Повернення не є простим процесом, — нарешті сказала Ліраель.
— Я підозрювала, — кивнула Морган. — Але давайте спробуємо складний процес. Я люблю складні процеси. Я працювала з держзакупівлями.
Таріон ледь кашлянув, приховуючи посмішку.

— Ти потрібна тут, — рівно сказала Ліраель.
— Я не функція. Я людина з незакритими вкладками в браузері. І я не люблю, коли їх примусово закривають.
— Твоє прибуття не випадкове.
— Знаю. Це звучить дуже романтично. Але мені треба додому. У мене там життя. Подруги. Робота. Кімнатні рослини, які без мене помруть.
— Рослини? — перепитав один із ельфів.
— Так. Це такі маленькі відповідальності, які не можна делегувати магії.
Таріон тихо видихнув щось схоже на сміх.
— Ми можемо спробувати, — сказав він, не відводячи погляду від Морган. — Портал відкривався раніше.
— Коли? — різко запитала вона.
Коротка пауза.
— Коли приводили… інших.
Повітря стало густішим.
— Супер, — сухо відповіла вона. — Значить, технічно можливо. Ви просто ніколи не намагалися відкрити його в інший бік.
Ліраель трохи піджала губи.
— Ми не мали потреби.
— Я маю.

Портал вирішили відкривати в Небесному Коло́дязі — найвищій точці Лаеріндаля.
Дорога туди вже сама по собі була подією. Вони піднімалися гвинтовими сходами, що обвивали стовбур гігантського дерева. Дерево було настільки старим, що його кора виглядала як зморшки на обличчі часу.
— Якщо я впаду, — пробурмотіла Морган, дивлячись униз, — скажіть, що це було драматично й красиво.
— Ти не впадеш, — тихо сказав Таріон, і його рука на мить лягла їй на спину, коли вона перечепилася через корінь.
Вона не прокоментувала. Але серце зробило маленький, дуже невчасний стрибок.
Небесний Колодязь відкрився раптово.
Природний амфітеатр на верхівці дерева. Віття розходилося колом, утворюючи простір, де повітря було тоншим, а небо — ближчим. Хмари проходили майже на рівні очей.
Платформа з переплетених гілок і срібних опор світилася м’яким світлом. У центрі — коло з викарбуваними рунами. Древні символи переливалися перламутром, ніби реагували на саму присутність магії.

— Виглядає як місце для магічного TED Talk, — пробурмотіла Морган.
— Це сакральний простір, — спокійно відповіла Ліраель.
— Я й кажу. Сцена. Де спікери дуже впевнені, що знають сенс життя.
Ельфи розташувалися по колу. Довгі плащі, тонкі жезли, кристали, що світилися зсередини. Все виглядало красиво. Надто красиво. Настільки, що хотілося знайти технічну помилку.
Морган стояла в центрі.
— І що саме має статися? — запитала вона.
— Ми відкриємо шлях, — сказала Ліраель. — Ти відчуєш його.
— А якщо не відчую?
— Відчуєш.
— У вас завжди такий UX — “користувач сам розбереться”?
Таріон ледь нахилився до неї.
— Якщо щось піде не так, я поруч.
— Це звучить як фраза перед тим, як усе йде не так.
Він не відповів. Але його плече було ближче, ніж раніше. І це дивним чином заспокоювало.
Ритуал почався.

Голоси ельфів злилися в єдиний ритм. Не спів — швидше, вібрація, що проходила крізь кістки. Руїни засвітилися. Повітря в центрі кола почало згущуватися, як над розпеченим асфальтом.
Світло піднялося вгору, утворюючи вертикальну лінію.
Морган відчула, як волосся на руках стало дибки.
— Це нормально? — тихо спитала вона.
— Так, — відповів Таріон.
Лінія світла розширилася.
Повітря розірвалося з тихим тріском.
Перед ними відкрився розмитий простір — ніби екран, який не завантажився до кінця. Пікселі реальності тремтіли.
Морган затамувала подих.
Там було… щось.
Силуети.
Світло не магічне — електричне. Прямі лінії. Будівлі. Світлофори. Вітрини.
Її світ.
— О, — прошепотіла вона, і це було найщиріше “о” в її житті.
Вона зробила крок уперед.
І в ту ж секунду простір здригнувся.

Звук — різкий, як коли мікрофон ловить зворотний зв’язок. Скрегіт, що різонув по нервах.
Один із кристалів тріснув.
Ельф праворуч від Морган різко відлетів назад, ніби його вдарила хвиля повітря.
— Тримайте контур! — вигукнула Ліраель.
— Це ж було майже! — крикнула Морган. — Я бачила будинки!
Повітря почало тремтіти сильніше. Світло пішло хвилями, немов тканина, яку намагаються розтягнути надто різко.
Таріон схопив її за руку.
— Назад!
Портал схлопнувся з глухим ударом.
Хвиля магії прокотилася платформою. Срібні опори задзвеніли. Двоє ельфів впали. Один жезл загорівся синім полум’ям, і його довелося гасити плащем. Хтось голосно вилаявся — дуже неельфійськи й дуже земно.
Морган стояла, важко дихаючи.
— Ви серйозно не тестуєте це на малих потужностях? — видихнула вона.
— Ми дотримувалися точних формул, — холодно сказала Ліраель.
— Формули без оновлень? Коли ви востаннє це робили?
— Тридцять років тому.
— А, так, чудовий DevOps. Підтримка за принципом “якось працювало — не чіпаємо”.
Таріон усе ще тримав її за руку.
Вона помітила це тільки коли намагалася жестикулювати.
Їхні пальці були переплетені.
Теплі.
Він відпустив першим.
Повітря знову стало спокійним. Але напруга — ні.
— Спробуємо ще раз, — сказала Ліраель.
— Може, ні? — швидко відповіла Морган. — У мене немає бажання перетворитися на людину-конфеті.
— Ти сумніваєшся у наших силах?
— Я сумніваюся в менеджменті ризиків.
Другу спробу зробили через годину.
Замінили кристали. Перемалювали частину рун. Додали ще двох магів у коло. Один із них тремтів, але тримав жезл міцно.
Морган стояла вже не в центрі, а трохи позаду.
— Якщо мене знову відкине в повітря, я почну виставляти рахунок, — попередила вона.
Ритуал почався знову.