Я не хотіла… Щоденник війни

Пролог

Слова не зупинять війну, але принаймні одна людина схаменеться. Хоч одна, тому, треба не припиняти говорити. Мені так здається, або просто хочеться вірити. У війні - віра та надія єдине, що рятує. Бо без них ми не люди, а просто істоти. Доволі жадібні та прагматичні істоти. Любов, релігія, політика та усе... не може бути важливіше людського життя. Просто не може, а якщо так... то у світі не залишилося нічого святого. А може і не було, може ми просто гралися в слова.

У гармонійному Всесвіті, тільки ми негармонійні.

Варвари з вищою освітою. Але це така тупість, якщо освіта не зростила в тобі цінності, то що це за освіта? Спосіб нажитися на людях і зробити їх нещасними. Ну тоді, вітаю, ми закінчили школу Мефістофеля.

«Ця земля дала нам життя, ми ж своїм життям маємо показати, що варті цієї землі».

Айона

Подобається

#4897 в Сучасна проза

У тексті є: віра, війна з рф, тиша

Відредаговано: 16.08.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись