Я не хочу бути поганою матір'ю
Пролог. Тінь і нове серце
Світло місяця заливало двір, де ще недавно лунав крик. Тіло Рурахель лежало нерухомо, очі застигли з відблиском пізньої жалості. Кров ще парувала, але життя вже залишило цю оболонку.
Ніхто не бачив, як із її грудей піднявся темний силует, розчинився в нічному повітрі. То був демониця Маммона. Вона покинула тіло, не знайшовши більше сили в цій жінці.
І саме в ту мить, коли світ між життям і смертю розколовся навпіл, сюди потрапила інша душа.
— А-а-а! — крик розчинився в порожнечі. Це була дівчина з іншого світу. Її ім’я — Рейчел. Ще мить тому вона падала в темряву холодного океану, а тепер відчувала, як груди стискає біль.
Вона відкрила очі. Її обличчя торкалося вологе каміння. Волосся, дивно важке й фіолетове, спадало на плечі.
У глибині її свідомості прозвучав тихий, майже примарний голос:
«Подбай про моїх дітей… не дозволь їм страждати…»
Рейчел завмерла. Вона відчула слабку присутність — жінка, якій належало це тіло, відходила назавжди. І разом із нею розвіявся останній подих жалю.
І світ уже не був колишнім.
Відредаговано: 24.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
