Глава 11.

Сьогодні Юля збиралася на роботу особливо ретельно. Ввечері її було запрошено на день народження подруги. Юля подумала, що після роботи не матиме часу, щоб заїхати та переодягнутися, тому вирішила одразу одягнути святкову сукню. А ще треба купити гарний букет квітів. Можна буде зробити це під час обідньої перерви. А в робочий час краще бути в офісі. У Роми сьогодні перший день на новому робочому місці, раптом йому знадобиться допомога? 

Згадавши Романа, Юля зітхнула. Вчора ввечері вона повернулася додому зовсім без настрою. Після тієї розмови у кабінеті Роман до кінця дня не заходив до неї. І Юля раділа цьому. Вона може скільки завгодно заперечувати це, але цей мачо дуже подобається їй. Та зближуватися з ним не можна. Занадто боляче бачити, як біля Романа постійно з’являються привабливі спокусливі дівчатка на зразок Аліси. Краще підтримувати з ним звичайні робочі стосунки.

Але Юля страшенно хвилювалася коли йшла до конференц-зали на нараду. Не можна показувати Роману, що вона переживає стосовно вчорашнього. Юля відчувала, що й так з головою видала себе, коли мало не розплакалася перед ним у кабінеті. Треба посміхатися та поводитися так, як і завжди. Нехай Рома вважає, що їй дійсно байдуже на його дівчат. 

Прямуючи на нараду, Юля зустріла начальника IТ-відділу Матвія та рушила до конференц-зали разом із ним. Матвію було трохи за тридцять і він був досить привабливим чоловіком. Вони з Юлею періодично спілкувалися по роботі та навіть пару разів обідали разом. Юля вважала його хорошою та веселою людиною. А ще вона знала, що цього літа Матвій планував одружитися та активно займався підготовкою до весілля.

Матвій завжди вмів смішно жартувати. За ті пару хвилин, що вони разом йшли до конференц-зали Юля встигла добряче насміятися. А потім вони увійшли до конференц-зали і дівчина побачила Романа… Зустрівшись із ним поглядом, Юля відчула, що знову попадає під владу його оксамитових очей. Тому вона швидко відвела погляд. Здавалося, що сьогодні Роман був не в настрої — він дивився на неї та Матвія з явним роздратуванням. А потім чогось сказав Юлі сісти біля себе. Спочатку дівчина хотіла відмовитися, але потім подумала, що влаштовувати з Романом суперечку на очах в інших співробітників не варто. Та ще й у його перший робочий день. Керівник повинен бути авторитетом для підлеглих! Тому вона слухняно підійшла до нього та сіла на стілець, який Рома їй підсунув.

Нарада розпочалася. Роман розповів трохи про себе, а потім перейшов до планів на найближчий час. Юля сиділа поруч із ним, намагаючись поводитися спокійно, але всередині неї вирувала справжня буря емоцій. Від свіжого аромату парфумів Романа у неї трохи паморочилася голова. А який приємний у нього голос! Оксамитовий, звабливий, він неначе огортає все тіло теплом. Розповівши про стратегію роботи, Роман нагадав, що вже через місяць відбудеться відкриття ще однієї кондитерської фабрики у Дніпрі. Потім він почав роздавати завдання керівникам відділів і першим звернувся до Матвія. 

З’ясувавши, що Матвій очолює ІТ-відділ, Роман навалив йому цілу купу завдань, що стосувалися корпоративного сайту компанії. Юля зрозуміла, що Роману не сподобалося бачити її веселою поруч із цим чоловіком. Матвій привабливий. Невже Роман ревнує? Від цієї думки Юлі стало весело, але вона не подала виду. От тільки Матвія було трохи шкода — він по повній поплатився за те, що зайшов до конференц-зали разом із нею.

Роздавши завдання керівникам відділів, Роман відпустив всіх працювати. Юля теж хотіла йти, але він притримав її за руку та тихо промовив:

— Юль, затримайся, будь ласка!

Дівчина відчула мурашки по шкірі, але кивнула. Треба зберігати спокій. Вона мусить навчитися нормально спілкуватися з Романом, їм же разом працювати! Коли конференц-зала спорожніла Юля запитала:

— Навіщо ти мене затримав?

— Хотів поговорити, — Роман підійшов трохи ближче. — У тебе якесь особисте свято сьогодні?

— Чому ти питаєш?

— Бо ти сьогодні дуже гарненька. І бачу, що настрій в тебе набагато кращий, ніж був учора. Ти так весело забігла сюди разом із тим… як його там…

— Матвій, — Юля зрозуміла, що він ревнує та посміхнулася про себе.

— Так, Матвій! Чим він так тебе розсмішив?

— Матвій завжди вмів мене розсмішити. Він веселий!

— Тепер йому буде не до веселощів, — з посмішкою промовив Роман. — Нехай краще займається ділом, а не спокушає тебе!

— То от чому ти навалив йому стільки завдань? — Юля відчула справжній захват від того, що Роман дійсно ревнує. — Даремно, Ром! Ми з ним лише колеги. Матвій ніколи мене не спокушав… на відміну від тебе.

— Не хвилюйся, я більше не робитиму цього, — спокійно промовив Роман.

— Чого саме?

— Більше не буду спокушати тебе. Ти маєш рацію, ми працюємо разом. А я завжди був проти службових романів. Тож можеш не хвилюватися стосовно цього.

— Хм, добре! — Юля не очікувала почути таке від Романа, але не подала виду. — То навіщо ти попросив мене залишитися?

— Щоб сказати це. Більше я тебе не затримую, ти можеш йти.

— Гаразд, піду! Бувай, Ром!

Юля здивувалася, почувши від Романа, що він більше не спокушатиме її. Так дійсно буде краще! Чому ж тоді їй трохи сумно? Між ними був такий приємний флірт, а тепер він зникне. Але добре, що Рома сам все зрозумів. Юля вже взялася за дверну ручку коли раптом знову почула позаду себе його голос: