Глава 9.

Роман привіз Юлю до одного з ресторанів неподалік від офісу. Посадивши дівчину за стіл він почекав, доки вона обере страви та покликав офіціанта. Юля відчувала, що готова з’їсти слона. Роман з посмішкою передав офіціанту її замовлення і попросив принести бодай щось якомога швидше, щоб його супутниця не почала гризти стіл від голоду. О цій порі відвідувачів у ресторані було небагато, тому Юля швидко отримала своє замовлення. Вона з апетитом накинулася на їжу і лише потім помітила, що Роман замовив собі тільки каву. Тепер він із посмішкою спостерігав за Юлею.

— Чому ти собі нічого не замовив? — запитала вона.

— Бо я вже обідав, — посміхнувся Роман. — А ти їж, відновлюй сили!

— Візьми хоч десерт якийсь. Мені незручно, що я їм, а ти ні.

— Ммм, стосовно десерту… Знаєш, чого б я хотів зараз? — Роман посміхнувся.

— Чого? — Юля дивилася на нього, але Роман мовчав. — Ром, ну ти знову? Вже не смішно!

— Згоден, не смішно! Але наш поцілунок… Було смачно!

— Припини фліртувати зі мною! — Юля хотіла сказати це серйозно, але не вийшло. — Формально ти мій бос! А я донька власника компанії, у якій ти тепер працюєш! Нічого не буде!

— Все буде! І дуже скоро, зірочко! — в оксамитових очах Романа спалахнули веселі іскри. — Ти довго не витримаєш! А я можу почекати!

— Самовпевнений і нестерпний!

— А ти спокуслива і неймовірно гарна!

Юля відчувала, як шалено калатає її серце, а щоки швидко заливаються червоною фарбою. Як йому це вдається? Роман прямо каже, що хоче переспати з нею, а вона посміхається наче ідіотка і не може раз і назавжди припинити цей флірт. Юля відчувала, як стіна неприступності, яку вона подумки побудувала від Романа, починає руйнуватися цеглинка за цеглинкою. Їй все більше хочеться піддатися на його вмовляння. У чомусь Рома має рацію — їх дійсно тягне одне до одного. Можливо, варто було б спробувати? Юля почервоніла від цих думок і вперше відчула, що вони вже не викликають у неї того категоричного обурення, яке було спочатку. Вона теж згадувала поцілунок з Романом. Дійсно, було дуже солодко. І Юля розуміла, що їй хочеться знову відчути його губи на своїх губах. І не лише на губах… Юля продовжувала дивитися в його оксамитові очі, забувши про все на світі. Аж раптом…

— О, Ромка! Привіт! — за спиною чоловіка з’явилася струнка брюнетка з великими карими очима, одягнена в коротку блакитну сукню.

Дівчина поклала свою тендітну ручку з довгими пальчиками на плече Романа, лагідно погладжуючи його. Юля уважно розглядала обличчя незнайомки — дуже молода та гарненька. З манерами грайливої кішечки та яскраво вираженим бажанням спокушати всіх чоловіків підряд. Роман теж перевів погляд на обличчя брюнетки, але мовчав. Здавалося, що ця зустріч застала його зненацька. Дівчина кокетливо посміхнулася йому, а потім перевела погляд на Юлю та промовила:

— Ох, вибачте! Я така неввічлива! Привіт! Мене звати Аліса!

— Юля! — Юлі не хотілося розмовляти з цією ходячою «Міс сексуальність та розкутість», але мовчати було неввічливо.

— Дуже приємно! — Аліса посміхнулася. — Ви давно знайомі з Ромкою?

— Ні, ми працюємо разом.

— О, то ви лише колеги? — здавалося, що Аліса зраділа.

— Слухай… Алісо! — до Романа нарешті повернувся дар мови. — Взагалі-то ми з Юлею тут обідаємо!

— Знаю, неввічливо заважати! — протягнула Аліса. — Але я така рада, що зустріла тебе. Я ж залишила тобі свій номер, а ти не телефонуєш і не пишеш! Може сходимо кудись, Ром? Я досі пам’ятаю наш з тобою вечір, коли…

— Алісо, досить вже! — обличчя Романа стало похмурим.

Юля відчула, що їй нестерпно це слухати. Вона вже встигла трохи поїсти, а зараз апетит чомусь зник. Дівчина відклала виделку та спокійно промовила:

— Залишу вас удвох. Вам є про що поговорити. А мені час повертатися в офіс.

— Юль, чекай! — звернувся до неї Роман. — Поїдемо разом! Ти ж залишила машину біля офісу. Я тебе підвезу!

— Я хочу трохи прогулятися, погода сьогодні дуже приємна! — Юля не стала чекати, доки Роман встане на ноги, швидко натягнула пальто і кивнула Алісі. — Рада була познайомитися!

Промовивши це, Юля швидко рушила до виходу з ресторану. Опинившись на вулиці, дівчина зробила глибокий вдих. Дурепа! Майже розтанула під поглядом цього досвідченого ловеласа! Та він дівчат щодня міняє! І чим вона думала хвилину тому, коли хотіла послабити оборону та підпустити Романа ближче? Довірлива і легковажна ідіотка! Така ж, як ця Аліса! 

Дорога до офісу зайняла у Юлі хвилин десять. Дівчина майже не помічала нічого навколо, поринувши у свої думки. Треба покласти цьому край! Вона донька власника компанії, у яку Роман прийшов працювати. Треба поставити цього самовпевненого мачо на місце! І якомога швидше!

Опинившись у своєму кабінеті, Юля зняла пальто та сіла за стіл. У неї повно роботи, а вона думає про Романа. Так не можна, треба зайнятися ділом. Проте Юля не встигла поринути в робочі справи, бо до її дверей постукали, а ще через секунду на порозі з’явилася Марина.

— Юліє Сергіївно, до вас відвідувач! — промовила секретарка. — Каже, що він наш новий…