Глава 6. Роман

Дощ на вулиці ніяк не вщухав, але на дорогах вже було зовсім не слизько. Роман підійшов до своєї автівки та сів за кермо. Ця весна наче вередлива дівчина. А могла б бути м’якою та лагідною, теплою та романтичною… Як Юля. Роман роздратовано обірвав хід своїх думок. Чого він весь час згадує про неї? Так, вона гарненька. Але Юля сказала, що одноразовий секс не для неї, тож нічого з нею не вийде.

Роману була неприємна ця думка. Він рідко отримував відмову від дівчат. Бо завжди зваблював лише тих представниць прекрасної статі, які самі виявляли до нього симпатію. Юля теж дивилася на нього із захопленням. Але на секс не погодилася. Ну ні, то ні! Змушувати дівчат Роман не звик. Так само, як і бігати за жінкою та вмовляти її, якщо вона не виявляє бажання. Хоча Роман був впевнений, що того вечора Юля хотіла продовження поцілунку так само сильно, як і він. Чому ж відмовилася? Вважає, що не настільки легковажна? Але чому б не провести приємно час удвох, якщо їх обох так тягне одне до одного? Прокляття, думки знову повернулися до Юлі!

Отримавши від Юлі відмову в той вечір, Роман почувався дуже дивно. А ще дуже хотілося зняти сексуальну напругу, яка так і не отримала логічного виходу назовні. Він вже збирався пошукати у своєму телефоні номер якоїсь підходящої дівчини, з якими встиг познайомитися після повернення з Маямі. Та уявивши, що до цієї дівчини ще потрібно буде доїхати по слизьким дорогам, Роман передумав. А ще ж і назад потім їхати! 

Він ніколи не залишався у дівчат на всю ніч. Навіть якщо інтимні утіхи завершувалися під ранок Роман одразу їхав додому. А ще він ніколи не приводив дівчат до своєї квартири. Виставити партнерку за двері одразу після сексу буде якось нечемно. А якщо залишити, то доведеться прокинутися поруч із нею зранку. Навіщо це? Про що говорити з людиною, якщо на меті було лише фізичне задоволення?

Роман завів двигун та виїхав на дорогу. Вже через п’ятнадцять хвилин він був біля своєї багатоповерхівки. Дощ не припинявся і було дуже холодно. Роман вирішив, що сьогодні точно більше не покаже носа на вулицю. Краще залишитися вдома, приготувати вечерю, подивитися якийсь фільм. Роман не був великим шеф-кухарем, але непогано умів готувати українські страви. Він любив смачно поїсти. У Маямі готувала переважно Меліса. Було смачно, але вона робила лише страви європейської кухні. Від згадки про Мелісу Роман трохи поморщився та одразу ж відкинув спогад про неї у закутки свідомості.

Відчинивши дверцята авто, Роман вийшов під дощ. Замкнувши машину він швидко рушив до входу в багатоповерхівку коли почув позаду себе жалібне нявкання. Озирнувшись, Роман побачив на тротуарі маленьке руде кошеня. Воно було абсолютно мокрим та дуже брудним, навіть не намагаючись сховатися від рясного дощу, що лив з неба. Кошеня тремтіло та жалібно нявкало, благально дивлячись на Романа. Чоловік на деякий час завмер на місці, розглядаючи тремтячий рудий клубочок. Ні-ні-ні! Ніяких котів у його квартирі не буде! Навіщо цей клопіт? Шерсть буде всюди, а ще подряпані меблі та шпалери. Він же щойно завершив ремонт! Але підсвідомо Роман вже знав, що не зможе просто піти геть. Він швидко підійшов до мокрого пухнастика та підхопив його на руки.

Опинившись у своїй квартирі, Роман поставив кошеня на підлогу та почав поспіхом знімати взуття і тепле пальто. Маленьке руде створіння продовжувало тремтіти від холоду, а на підлозі під його лапками утворилася невеличка калюжа з води, що збігала з його брудної шерсті. Роман підхопив кошеня на руки та рушив у ванну. Відкривши теплу воду, він швидко зняв годинника, підкатав рукави своєї сорочки до ліктів та посадив кошеня до раковини. 

Роман знав, що коти дуже не люблять купатися і готувався, що пухнастик буде вириватися. Але кошеня поводилося на диво спокійно. Воно лагідно обхопило руку Романа передніми лапками, продовжуючи жалібно нявкати. Чоловік швидко вимив пухнастика, а потім загорнув його в чистий рушник та поніс до вітальні. Сівши на канапу, Роман почав обережно витирати тендітне руде створіння рушником. Кошеня більше не нявкало, але все ще трохи тремтіло. Витираючи животик пухнастика, Роман зрозумів, що кошеня було котиком.

— Як ти опинився на вулиці, друже? — тихо запитав він. — Та ще й у таку погоду?

Кошеня підняло на нього свої оченята і Роман помітив, що вони були насиченого блакитного кольору. А ще він помітив, що після знайомства з водою та рушником шерсть пухнастика стала дуже гарною та шовковистою. У цього котика дуже добрі очі. Навіть трохи нагадують очі Юлі, але у неї вони сині та більш виразні. Роман тихенько вилаявся. Знову він думає про Юлю! Та скільки ж можна?!

Роман рушив на кухню. У холодильнику знайшлася пляшка молока та залишки тушкованої картоплі з м’ясом. На перший раз згодиться! Діставши з полиці дві маленькі мисочки, Роман підготував частування для котика. Опустивши його та підлогу, він підштовхнув його до мисочок і сів поруч на стілець. Пухнастик трохи поїв картоплі з м’ясом, а потім із жадібністю накинувся на молоко. Завершивши трапезу, кошеня охайно облизало мордочку крихітним рожевим язичком, а потім стрибнуло на коліна до Романа та замурчало.

— Е ні, друже! — промовив Роман, знявши пухнастика зі своїх колін та ставлячи його назад на підлогу. — Зауваж, ти у мене живеш тимчасово! Я швидко підшукаю тобі новий дім!

Залишок дня Роман провів у своїй квартирі. Ввечері він приготував вечерю та поїв. А потім прийняв душ та повернувся до вітальні. Кошеня солодко спало на канапі серед маленьких м’яких подушок. Роман згадав, що на кухні у нього була відкрита пляшка віскі. Наливши напій у склянку він додав туди три кубики льоду з морозилки та повернувся до вітальні разом із пляшкою, зупинившись біля великого панорамного вікна.