Глава 4. Роман

За вечерею Роман уважно спостерігав за Юлею. Хто б міг подумати, що Данило з Анею візьмуть хресною для свого малюка таку гарненьку дівчину? Роман теж встиг її роздивитися під час знайомства. Середнього зросту, але здається дуже мініатюрною та тендітною. І ця приталена офісна сукня молочного кольору дуже їй до лиця! Роман згадав свої відчуття коли тримав Юлю на руках. Легенька, наче пір’їнка. Огорнута легким квітковим ароматом парфумів. У неї дуже спокуслива фігура, чорне волосся та неймовірні сині очі. А ця посмішка видає її доброту та щирість. Дуже гарненька та сексуальна дівчина! Мабуть, у неї відбою немає від кавалерів. Данило наче не казав, що вона заміжня. Отже, повинен бути хлопець або навіть наречений. Але якщо у неї хтось є, то чому вона сьогодні прийшла сюди сама? І чому так дивилася на нього? Порядна дівчина, яка перебуває у стосунках, не задивляється ось так на інших чоловіків. А порядність Юлі чомусь сумнівів не викликала. Невже самотня? 

Роман знову згадав, як уважно Юля його розглядала. У її погляді було захоплення, яке так потішило його впевненість у власній привабливості. І Романа дуже заводив цей погляд. Було б добре опинитися в ліжку з такою спокусливою дівчиною. Звісно, Юля стане хресною Тіми. А ще їм доведеться працювати разом. Але це зовсім не привід відмовлятися від можливості приємно провести з нею час! Тим більше, що вона теж явно не проти!

Якби Юля поводилася звичним чином у Романа б ніколи не виникла думка затягнути її до ліжка. Але ця дівчина так явно демонструвала, що він їй сподобався. Так дивитися на чоловіка, ух! Роман відчув приємне хвилювання внизу живота і подумав про те, що спробувати можна. Цікаво, чи сказав їй Данило, що Роман буде виконувати функції керівника в офісі «Sweet dreams»? Мабуть, не встиг. А взагалі, яка різниця?

Роман помітив, що за столом Юля дивилася на нього зовсім інакше. Як на звичайного співрозмовника, у якому немає нічого особливого. А ця дівчинка вміє опановувати свої емоції та зберігати самоконтроль. Але йому дуже хотілося знову побачити у її синіх очах захоплення, змусити її почервоніти. Ну нічого, вечір ще не закінчено!

За вечерею говорили переважно про Тимофія та майбутні хрестини. О дев’ятій годині Юля почала збиратися додому і Роман зрадів. Нарешті у нього буде можливість знову опинитися з нею наодинці! Роман підвівся з-за столу слідом за Юлею і сказав, що теж поїде додому. Він помітив, що Юля трохи збентежилася, коли зрозуміла, що вони вийдуть з квартири удвох. Данило вже провів їх у передпокій та раптом Юля заявила, що мусить щось сказати Ані та побігла назад до вітальні. Роман лише посміхнувся про себе. Не хоче виходити разом з ним? Добре! Він дочекається Юлю на вулиці. В планах на сьогодні ще є скуштувати на смак її спокусливі губи.

Потиснувши руку Данила на прощання, Роман вийшов з квартири та спустився на вулицю. Тепер тут йшов невеликий сніг, а температура опустилася нижче нуля. Роман одразу помітив, як блищить тротуар у світлі ліхтарів. Все так, як він і думав — суцільна ковзанка. Їхати додому треба буде дуже обережно. Роман вирішив чекати не у машині, а неподалік від входу до багатоповерхівки, сховавшись за невеликим кущем. Так він одразу помітить Юлю коли вона вийде. Чекати довелося хвилин десять. Роман вже трохи змерз стояти на одному місці, аж раптом вхідні двері озвалися легким скрипом і він побачив Юлю.

Дівчина впевнено вийшла з багатоповерхівки та ступила на слизький тротуар. І одразу ж трохи зойкнула, відчувши, як поїхали ноги. Проте Юлі вдалося зберегти рівновагу і вона не впала. Обережно переставляючи ноги, дівчина рушила у бік парковки. Роман посміхнувся та тихо пішов слідом за нею, тримаючись на відстані декількох метрів. Юля була занадто зосереджена на втриманні рівноваги, тому не помічала його. Роман подумав, що упіймає її біля машини, але вже в наступну секунду йому довелося змінити план дій. Юля все ж таки втратила рівновагу, послизнулася та перелякано зойкнула, приземлившись п’ятою точкою на тротуар. Побачивши це, Роман вилаявся про себе та кинувся до дівчини. Трясця, не можна було пускати її саму! Треба було перехопити її ще біля входу. Тоді вона б не впала.

— Юль, ти як? — Роман миттю опинився біля дівчини, присівши перед нею навпочіпки. — Забилася?

— Трохи… — Юля зморщилася, поглянувши на Романа. — А ти чого тут? Я думала, ти вже поїхав.

— Я чекав тебе, — хитро посміхнувся Роман.

— Навіщо? Переслідуєш мене?

— І як виявилося, недаремно! Давай, допоможу встати, — Роман підхопив дівчину за талію, допомагаючи їй підвестися на ноги. — Де вдарилася, кажи?

— Мабуть, буде великий синець на… — Юля замовкла.

— Так, синець на… м’якому місці тобі гарантовано! Більше нічого не болить?

— Наче ні, — Юля вивільнилася з його обіймів, але її ноги одразу ж поїхали на слизькому тротуарі. — Ай, ну чому я не взула чобітки без підборів?!

— Треба хоч іноді дивитися прогноз погоди, — Роман знову підхопив дівчину в обійми, щоб вона не впала. — Не бійся! Я тебе тримаю, зірочко!

— Чому це я зірочка?

— Бо сьогодні ввечері ти впала мені на голову! — засміявся Роман. — Як зірка з неба! А потім ще раз впала переді мною на вулиці. Бачу, що ти частенько падаєш!

— Не смішно! — фиркнула Юля. — Пусти мене, я майже дійшла до своєї машини.

— Ти своїм ногам не можеш дати раду весь вечір, а збираєшся керувати машиною на цій ковзанці?!