Я — музика, що памʼятає небо.
Розділ III — *Band — новий голос*
У школі вона зустріла Емму — дівчину з флейтою, яка залишала їй записки з нотами й словами підтримки. Одна з них: “Твоя музика — як світло в темному коридорі.”
Одного дня вона побачила оголошення: набір у шкільний Band. Її серце стиснулось — як ностальгія, що пахне домом. Вона записалась. Їй дали глокеншпіль — інструмент, якого вона ніколи не торкалась. Але коли вона вдарила по пластинах — звук був чистим, як перший сніг. Глокеншпіль звучав, як зорі. І вона заговорила знову — не словами, а звуками. Її пальці згадали, як це — бути живою.
Містер Грейсон, керівник Band, був чоловіком із сивиною в бороді й добрими очима. Він не питав багато, але завжди кивав, коли вона грала. Іноді він підходив і казав:
— Ти маєш дуже точне відчуття ритму. Це рідкісне.
Вона просто усміхалась. Але всередині щось тепліло.
#785 в Молодіжна проза
#224 в Підліткова проза
#1005 в Різне
#151 в Поезія
Відредаговано: 04.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
