Глава 2: Кожне слово важить

Наступний ранок Аліса прокинулася з дивним відчуттям легкості і водночас хвилювання. Записка Максима лежала на її столі, не мов маленький промінь світла серед її звичайного життя. Вона брала її в руки і перечитувала раз по раз, ніби намагаючись відчути його справжнє значення.

— Не мовчи, якщо серце хоче говорити... — повторювала вона про себе.

Слово "серце" відлунювало у голові,змушуючи кожну клітину тіла пам'ятати, що її почуття більше не можна ховати. Але страх все ще тримав її за руку. Що якщо вона зробить крок — і він не відчує того ж? Що якщо все розіб'ється на шматки, і вона залишиться одна з відкритим серцем?

У школі день почався як зазвичай, але щось змінилося. Максим, здається, помічав її більше, ніж раніше. Його погляд ненав'язливо шукав її серед однокласників, і кожен дотик його погляд змушував Алісу відчувати, що її серце може вистрибнути з грудей.

На уроці літератури вчитель попросив обрати пару для роботи над проектом. Аліса відчула, як серце тремтить, коли Максим несподівано звернувся саме до неї.

— Аліса, хочеш працювати зімною? — його голос був спокійний, але в ньому була легка нотка зацікавленості.

Вона ледве кивнула, намагаючись не видати, як сильно її тіло відгукується на його слова. Разом вони сіли за одним столом, і повітря стало неймовірно напруженим — водночас комфортним і страшним.

— Ти завжди така тихенька? — запитав він, злегка усміхаючись.

Аліса розгубилася. Вона хотіла відповісти багато чого, але слова застрягли в горлі. — М-м... так, можна сказати, — прошепотіла вона, намагаючись зберегти спокій.

Максим нахилився ближче, щоб показати, як правильно оформити проект, і їхні плечі ледь торкнулися. Аліса відчула приємний мороз по шкірі, і серце стислося від хвилювання. Кожен його дотик був ненав'язливим, але водночас зарядженим емоцією. Вона хотіла вигукнути, що закохана, але замість цього промовчала.

Після уроків вони вийшли з класу разом. Максим, не витримавши, підморгнув їй, і Аліса відчула, як її щоки спалахнули. Вона йшла поруч, серце калатало, а думки метушилися: він помітив мене? Чи це лише я вигадую?

Вона хотіла запитати його про записку, але слова не виходили. Тому вона мовчала, як завжди. Але цього разу мовчання не було просто страхом — воно було передчуттям, як ніби шепотіло: Щось зміниться.

Вечір наступав тихо. Аліса сиділа на підвіконні своєї кімнати, дивлячись на вогні міста. Вона тримала в руках зошит, на якому писала вірші — ті маленькі секрети душі, які ніколи не наважувалися показати. І раптом відчула дивне відчуття: її серце мовчало не лише через страх, а й через очікування.

Наступного дня Максим підійшов до неї у коридорі і простягнув ще одну записку:

"Хочу поговорити з стобою. Сьогодні після школи. Не бійся."

Алі відчула, як весь світ завмер. Серце билося шалено, руки тремтіли, а у грудях з'явилося тепло, якого вона давно не відчувала. Вона знала, що цей день змінить все — але ще не знала, наскільки глибоко.

Коли дзвоник оголосив кінець уроків, вона ледве спромоглася вийти з класу. Максим чекав біля воріт, спокійний, але з легкою усмішкою, яка змушувала її серце танути.

— Привіт, Аліса, — сказав він, і його голос здався музикою. — Готова йти?

Вона кивнула, відчуваючи, що навіть маленьке "так" важить більше за тисячі слів. Вони йшли поруч, і кожна мить, кожен крок зближував їх, але мовчання все ще залишалося між ними — мов той невидимий місток, який чекатиме, поки вони наважаться переступити його.

У кафе, де вони сіли за столом, він нарешті заговорив:

— Ти... ти така загадкова. Завжди тихо сидиш, але відчуваю, що всередині у тебе цілий світ.

Аліса відчула як її серце стискається. Вона хотіла розповісти йому все — як давно закохана, як боїться втратити його навіть у думках. Але слова застрягли. Вона лише посміхнулася, трохи червоніючи, і сказала:

— Можливо... я просто звикла бути тихою.

Максим нахилився ближче і додав:

— Мені подобається, коли ти мовчиш... але мені хочеться дізнатися більше.

Аліса відчула як її серце кричить мовчанням, і в перше зрозуміла: іноді потрібно ризикувати, щоб серце було почуте. Вона ще не знала, як почнеться наступний крок, але всередині відчула, що ця зустріч стане початком історії, яку вона не забуде ніколи.

І саме тоді, коли вечір повільно спускався на місто, Аліса усвідомила: мовчати більше неможливло. Її почуття були сильніше за страх, сильніші за тишу. І якщо вона зробить крок вперед — можливо, почнеться щось справжнє, щось, що змінить її життя назавжди.