6

"Усе що не робиться, йде до кращого". Мої хороші, мабуть, усім вам відома така фраза ледь не з самого дитинства. 

Завжди для того, щоб отримати омріяну річ чи  бажаний результат...потрібно змінити свій тип мислення, опанувати нові навички, навчитися долати ще більше стресів, стійко триматися при будь-якій ситуації, мріяти та вірити в себе, не боятися помилитися, крок за кроком іти до цілі,  нехай і повільно, за те, в комфортному ритмі.

Не варто перейматися через вік, осуд, вихід з зони комфорту, усе це є лише в моменті тут і зараз, а за цим іде більше, дещо краще, саме те, до чого прагнеш всією душею.

У мене свого часу також виникали труднощі з вибором, а надто вже, коли в свої 14 років завершила здобуття 9-ти класної освіти, переді мною постав вибір...як вчинити та що обрати. Перед усім, найбільше мріяла здобути або освіту у напрямку педагогіки (дуже сильно бажала бути вчителем іноземних мов...навіть поглиблено вивчала англійську), або...психології, тоді, єдине, що мені було відомо з психології, якщо порівняти з сьогоднішнім рівнем знань - нічого взагалі, тим не менш, я просто обожнювала спостерігати за людьми, вивчати їх поведінку та цікавилася темою причинно-наслідкових зв'язків.

Але, життя вирішило мою долю дещо інакше. Спочатку вступила на факультет туризму, рідні розділилися на два табори, тому, розраховувати на підтримку рідних на всі 100% було не варто. Потім так життя склалося, що провчилася два курси на різних факультетах (рік на туризмі та рік на геодезії), у результаті чого здала ЗНО та вступила на  навчання... на факультет соціальної роботи, саме так, бо саме тоді моє мислення було приблизно таким, що спочатку завершу навчання в педагогічному коледжі, а вже потім можна і вище вступити, галузі хоч і різні за принципом, але суміжні.

Потім за рік після закінчення терміну навчання, вступила на кухаря-офіціанта, завершила навчання, тепер є два дипломи.

Чи хотіла б ще десь навчатися? 

В закладах освіти, мабуть, ні, але ніхто ж не відміняв саморозвиток та особистісний ріст шляхом дисципліни та виконання алгоритмів певних дій.

Зараз я досі багато читаю різних книг, статті в Інтернеті, обговорюю з рідними людьми найцікавіші факти та теми, які можуть підняти на наступний рівень розвитку.

Чи шкодую про те, що життя склалося саме так? Зовсім ні, бо саме завдяки насназі і терпінню, змогла пройти цей шлях. 

Це був найцінніший досвід в моєму житті, за нього безмежно вдячна долі.

     І так, це лише початок, а далі - більше.

 Хоч часом і доводиться в житті робити все, наче незряче кошеня...зовсім наосліп, не знаючи подальшого шляху та того, як складуться обставини, мої любі, довіряйте своєму серденьку та внутрішньому голосу. В першу чергу, будь ласка, слухайте лише себе. До інших прислухатися можете, але, це ваш досвід і те, яким він буде, обирати лише Вам.

Якщо тоді мені вдалося обрати свій шлях, то і Вам, мої рідненькі обов'язково пощастить.

Я вірю у Вас і ціную Ваш вибір, щиро пишаюся кожним із Вас і точно впевнена, що Ви зможете все, хто б там що не казав, бо Ви- найкращі.