Епілог

— Та ти хоч чимось думаєш, Неллі? — розпинався Деймон, слідуючи за своєю сестрою-близнючкою. Темноволосий, як усі в його королівській родині, високий, статний. Він не любив носити корону на голові, був бешкетником, але “тішив” матір та батька дуже вміло та вишукано. — Йти з якимсь слугою в місто! А якби не я тебе застав, а батько? Він би нам обом влаштував веселе королівське життя. 

— Тобто, тобі, Деймоне, можна вештатися зі своїми друзями й дівками по місту, а мені зась?! — кричала Неллі, відкинувши своє довге хвилясте волосся, кольору чорного, але тьмяного. Воно чомусь відрізнялося від волосся її матері, але та любила його розчісувати й заплітати. — І взагалі, не кричи на мене!

— Та хто на тебе кричить?! — обурився Деймон.

Сварячись, вони звернули в коридор до тронного залу й не встигли й слова сказати, як їм у спину кинулися різноманітні чарівні звірі. Вони штовхали їх, підставляли підніжки, тягали за руки й комір одягу. Деймон підхопив сестру за руку й помахом руки викликав блакитного дракона, який пролетів навколо них й поглинув усіх уявних, але цілком фізичних химер. 

— Дейле! Ти знову влаштовуєш сафарі своїх химер? — суворо запитав молодшого брата Деймон. — Скільки разів тобі казали не викликати їх в стінах палацу? 

— Скільки разів треба отримати наганяй від тата, щоб це зрозуміти? — запитала Неллі, поправляючи свою сукню й волосся. 

Дейл лише тішився із повчань старших брата й сестри. Та й батькові настанови він теж не дуже уважно слухає, хоч і побоюється його й поважає. Єдиним, хто міг приструнити 10 річного принца-демона й відьмака була Повелителька. От мати й могла гарненько провчити Дейла, але й ті повчання вивітрювалися з голови середньої королівської дитини дуже швидко. Магію Дейла важко було контролювати. Вона була така ж нестримна, як і він сам. Його чари й виверти фантазії могли створити таких химер, що важко було б уявити навіть найдосвідченішому чаклуну. І з кожним стрибком сили принца, вони ставали усе більш живими. 

— Чому ви сваритесь? — запитав Дейл своїх брата й сестру. Ті перезирнулися й нічого не відповіли. — Це якось стосується прогулянки з молодим слугою нашої принцеси Неллі? 

— А ти звідки знаєш?! — шоковано запитала Неллі. 

— Що знає?

Низький голос Повелителя рознісся тронним залом, у який їх люб’язно доставили химери Дейла. Повелитель демонів Ейден. А поруч стояла Її Величність Повелителька демонів Рина. Тато й мама. От кого побоювалися не лише демони й відьми, а й принци й принцеси. 

Одна з принцес матеріалізувалася із демонового вогню прямо посеред тронного залу. Навколо 5-річної Бріани стояв стовпом дим, а рукою вона тушила поділ своєї сукні. 

— Татусю! — розкрила руки Бріана й кинулася до Ейдена на руки. Єдиним у родині, хто любив Повелителя більше за його дружину була Бріана. Вона з таткових рук ніколи не злізала й лише він міг її заспокоїти. Повелителька перший час журилася, а потім змирилася із тим фактом, що Бріана — татусева донечка. 

— Які причини суперечки? — запиталася Повелителька, доки Ейден відволікся на обійми з Бріаною. 

— Нічого, мамо, Дейл щось плутає, — сказала Неллі. 

— Нічого я не плутаю! — голосно заявив Дейл, дивлячись сестрі в очі. Та напружилась й округлила налякано очі. — Дракон Деймона з’їв усіх моїх химер! 

Неллі видихнула, а Дейл криво посміхнувся. Ох, він любив випробовувати нерви сестри. 

— Тобі заборонено викликати їх в стінах палацу. Ти ніяк не вивчиш це правило, — суворо пожурила принца матір. — Я більше не дозволю тобі порушувати його. 

Принц Дейл схилив винувато голову й почав усвідомлювати, що скоро його витівкам прийде кінець. Принаймні в межах палацу. 

— У вас уроки, негайно до викладачів! — підвищила голос Рина й діти здиміли. Лише маленька Бріана зникла у демоновому вогні, підпаливши батькові сорочку. 

Ейден струхнув полум’я й повернувся до дружини. 

— Бріана твоя копія, постійно мені палить сорочки, — посміхнувся Ейден й поцілував Рину, притягнувши до себе. — Дівчинка-вогонь. 

— Тільки любить вона більше тебе. 

— Вона любить нас однаково, кохана. Просто зі мною їй веселіше. 

— Звичайно, ви перші, коли треба чудити в палаці. Ви навіть перегнали Дейла і Деймона зі своїми витівками. Вам щастить тільки тому, що ти в її команді. Тому вас і не ловлять. 

— Але ж ти завжди знаєш, хто приклав руки до витворів чудернацького мистецтва. Звідки до речі? 

— Якби я усім підряд розповідали свої секрети, я б ніколи не стала Правителькою демонів, — Рина прошепотіла це прямо в губи свого чоловіка. 

— Ох, точно, — вдавано пригадав Ейден, — Повелительки не видають своїх таємниць. Навіть, своєму чоловікові. 

Ейден пристрасно поцілував свою дружину. І вкотре зрозумів, що його жінка неймовірно розумна й хитра. Чого лише варті її рішення після повернення Ейдена до влади. 

Ставши повноправною господинею в замку та Підземному світі, Рина позбулася усіх зрадників, яких тільки змогла знайти. У цьому вона перевершила жорстокість усіх демонів. Ейден не втручався, бо після пологів та змоги лишити близнюків на няньку, вона повністю поринула в придворні справи та інтриги.