Розділ 12

Вирішила не поспішати й гарненько підготуватися. Взяла з собою маленькі ножиці й мішечки з тканини. Чорний для волосся Лейри, а білий для волосся Ейдена. 

Все було готово. Палець порізаний, капелька ледь тримається. Я взяла всі підготовлені речі й вимазала аркуш паперу кров'ю. В наступну секунду я вже стояла в холодній камері темниці. 

Так, ще раз. Я ще раз оглянула приміщення. Так, я дійсно в темниці. А якщо в темниці я, то Ейден тут же. Віднайшла його очима. Він лежав на холодному камінні. Без свідомості. Кайдани на ногах, руках і шиї. Я підбігла до нього. Він весь палав. Чому його сюди перенесли? Це через нашу втечу? Боже мій. 

Гарненько придивилася до кайданів. Фіолетові проблиски на металі відкинули усі сумніви. Вони блокують магію Ейдена. Отже, він не може боротися з заклинанням. Я хутко відрізала пасмо його волосся і сховала у білий мішечок. Довелося це робити швидко, бо почула стукіт з коридору. Сюди хтось йде. 

Залишатися поруч з Ейденом я інстинктивно не захотіла. Забилася в темний кут навпроти камери. В приміщення увійшли двоє. Велес і якийсь демон у чорній формі. Схоже, особистий наглядач Ейдена. Хоч би його не піддавали тортурам. 

Велес зупинився навпроти камери й озирнувся. Він оглянув стіну поруч з якою я стояла. Я затримала подих. Але він відвернувся. 

-Він точно не зможе звідси вибратися? - запитав Велес. 

-Точно, Повелителю. Кайдани блокують його магію, те ж заклинання накладене на стіни навколо й решітку. 

-Охорона надійна? - знову запитав Велес.

-Абсолютно. Я відібрав найкращих бійців. Повз них ніхто не зможе пройти, - запевнив Велеса чоловік в чорному. Побачила шкіряну пов'язку на його поясі з кинджалами всередині. - Чого ви побоюєтеся, Повелителю? 

-Едгар помітив дещо дивне. Не хочу, щоб це зайшло далі. Ми втратимо контроль над ситуацією, якщо Ейден самостійно скине заклинання Лейри. 

-А це можливо? - здивовано запитав чоловік. - Здається, Лейра чудово постаралася. 

-Її сили не безмежні. Я вже відправив демонів до людського світу. Знову потрібна життєва сила відьом. 

-Ви ж могли вбити Верховну і його наречену, - кивнув на Ейдена чоловік. - Чому ви цього не зробили?

Велес мовчав. Він злився. Чоловік в чорному перейшов межу дозволеного. 

-Краще турбуйся за Ейдена. Втече - шкіру з тебе спущу, - проричав Велес і стрімко покинув приміщення, наостанок знову огледів кімнату. 

Я почекала кілька хвилин і пішла за Велесом. Зовсім не хотілося підходити до нього близько, але я не знала дороги. Мені не доводилося спускатися до темниці. Не знаю, чи жаліти мені, чи радіти. Але страх, що Велес мене все ж відчує, змусив мене зупинитися. Краще зачекаю ще кілька хвилин і тоді буду бігти. Аби мене не викинуло раніше, ніж я знайду Лейру. 

Цих кілька хвилин здалися мені вічністю. Я бігла так швидко, як ніколи. Була вдячна долі, що дорога була одна єдина і вона вивела мене  в якийсь коридор на першому поверсі. Він був брудним, вузьким та довгим. Скільки я по ньому бігала не знаю, але вихід я знайшла. Знову сходи. Зверху мене чекав вже справжні коридори палацу. Довірившись своєму чуттєві, хутко оминала повороти, сходи та двері. Всередині все волало, що треба знайти Лейру. 

Мені довелося оминути кількох служанок, які вели розмову. 

-Ти чула, Еліза? - нахилилася демониця очевидно до Елізи. - Нашого Повелителя відправили до темниці. Страшно подумати, що з ним там можуть робити.

-Тихіше, Марто, - шикнула на дівчину Еліза. - В нас новий Повелитель, принаймні зараз, будь обережніша у висловлюваннях. А щодо лорда Інферно, то не наша справа. 

-Чому ти постійно така зануда? Мені його шкода. Він хоч і привів до палацу відьму, але правив він чудово. Нікому при ньому погано не жилося. 

-Да ну! - занадто голосно крикнула Еліза. - Відтоді як ця відьма з'явилася на наших землях, у нас одні біди. Радник Конрад сидить в тій же темниці, що і лорд Інферно. А він, між іншим, був найближчим і найвірнішим слугою Повелителя.

-Якби він був таким вірним, то не пішов би проти рішення Повелителя. Він мав підтримувати його у всіх починаннях і давати поради. Натомість він привселюдно показував свою неповагу до обраниці свого Повелителя. Дурість і зрада!

-Та тихше ти, Марто, - прошипіла Еліза. - Не волай про зраду тут і там. Хочеш аби нас стратили? 

-Та не стратять нас. Максимум викинуть з палацу. Радника Конрада ж не стратили, хоч він і не підтримує нового Повелителя. Він залишив його в темниці. А за сусідньою стіною сидить лорд Інферно. Аби вони змогли вибратися звідти, - з надією в голосі сказала Марта. 

-Замовкни, дурепо, - сказала Еліза і потягла Марту за руку. 

Отже, Конрад в темниці й не підтримує ідеї Велеса. Цікаво. Можливо, варто до нього навідатися? Ні, не найближчим часом. Коли звільнимо Ейдена, подумаємо над підтримкою першого радника. 

Лейра знайшлася в тих покоях, де тримали Ейдена. Вона була не сама. Чорт, ніколи не думала, що застану її за інтимними справами. Ще й так не вчасно. Стогін було чути на коридорі, де я стояла. Часу обмаль. Я вже почала відчувати, як мене знову виштовхує з цієї реальності. Немає вибору. 

Я вриваюся в кімнату і лечу до ліжка, де на комусь скаче Лейра. Її біле волосся довге і спадає на спину. Чудово. Напівприкривши очі, намагаючись якимось чином відсторонитися від того, що відбувається, спіймала пасмо її волосся. Збиралася його відрізати, але вони різко зупинилися. Коли чоловік підвівся, я побачила його обличчя. Незнайоме, але інстинктивно я знала на кого дивлюся. Велес прислухався. А я не стала витрачати час і швидко клацнула ножицями. Пасмо в мене, обличчя Велеса побачила, можливого союзника вичислила. 

Коли мене викинуло з реальності, мені здалося, що Велес поглянув прямо на мене. 

Опинившись в маєтку Деріла, я швидко направилася до його кабінету. Зайшла без стуку, хоч схоже варто було запитати дозволу. Тепер пару Велеса та Лейри замінила мама та її новий коханець.