Моє життя розтрощене корито
Чужий сувій ротрачених думок
А не ціную бо не вмію житти
Розчарувавшись знову ,далі йду
Ні час,ні прикрість не бентежать душу
Вона розірвана ,неначе м'яса шмат
Життя моє ,розтрощене корито
І шлях там мій не значиться ніяк
Немає там ,ні відчаю, ні болю
Пустий і зжований листок мого життя
І все ж біжу на перекір я долі
Кричу ,а серце мов із кришталя
Мені не двадцять і не тридцять років
Уже минула вічність й навпаки
З гори дивлюсь на свій я шлях широкий
Розтрощений, як дерева шматки
Та я пізнав тепер Його у слові
Моя дорога–пізнання добра
І не біжу на перекір, я долі
І час мій лине наче із струмка
Я став щасливим власником надії
Мої наставники це милість й доброта
А ще ,я пізнаю його у мріях
У подиху й любові до життя
Не важко віднайти його у тридцять
Постати прикладом у п'ядесят
Ти можеш років навіть й сто прожити
Але його любові не пізнать
Немає слів ,щоб далі описати
Наскільки унікальний саме ти
І щоб таким ,розтрощеним не стати
Ти віднайди його будь ласка у собі.......
#2400 в Жіночий роман
#10749 в Любовні романи
#2365 в Любовне фентезі
кохання з першого погляду, кохання з причудами, кохання і ревнощі
Відредаговано: 26.09.2020