Хто він?

Я була у своїх мріях, планах, надіях в звісно ж переживання.... Ну, а як без них? Без них жити, ще не вмію. Мрії мої були приземлені, життя складне, а з кожним днем бажання боротися надалі не ставало більшим. Ні я не була хвора, я була невпевнена. Можливо хтось і скаже, а що та невпевненість, нічого такого, пережити можна, проте я так не вважала.По житті я мала приорітети і як не дивно дотримуватися їх у мене виходило не погано. Я ніколи не вважала себе не красивою, навпаки я любила свій вигляд у дзеркалі. В один момент в житті я почала спілкування з хлопцем, він навіть був трохи не звичайним як на мене, але саме спілкування не заганяло мене далі. У мене була і цікавість, я люблю пізнавати людей, а була і дурість про яку звісно ж казати зовсім не хочеться..... Теплі ранки і цікаві розмови кожного дня–це все що було між нами з ним. Мені було цікаво, нестримно цікаво, є люди яким можна відкритися без обгортки, без масок і без острах. Він був схожим на таку людину. Схожість була не в зовнішності, далеко не в ній але і коханням це теж не було. Щось схоже на любов батька до своєї дитини і навпаки. Обійми я любила, дуже любила. Для мене це було досить важливо, перегляди фільмів вночі, зірки на небі які палали яскравіше сонця і сніг. Ні не просто сніг, а саме той :перший, лапатий та незграбний сніг, який летів знову і знову з небес додолу і небуло йому ані початку, ані кінця. Не те щоб я любила зиму, ні навпаки, я терпіти не можу таку погоду, але тоді все було інакше....... Найсмішніше те, що  я була щаслива, подумати тільки, що за щастя у снігу? Подумати б.... Хоча відповідь напрошується сама собою –мара. Чи то кохання, чи то ілюзія, чи то жалість. Зараз я вже і не скажу, бо давно не відчувала тих емоцій, досить давно. Є моменти коли ти літаєш, рахуєш дні і чекає зустрічі. Лише вони переповнювали мене в той час. Що ж це? Сповідь? Бажання покаятись і розказати про втрачене? Ні –це лише моя пам'ять, мій біль, мої сльзи та моя радість. Гірке і солодке, світле та темне, але моє..... Багато хто одружується по пораді батьків, наставників і грошей. Навіть боїться залишитись наодинці сам на сам і виходить, аби вийти заміж. Ні осуду, ні зневаги і люті. Потім прикипить до нелюба і я залишусь. Минають дні,роки швидко йдуть попереду, а життя, а життя перестає бути тривалим і з кожним днем зменшує свій початок. Усе приходить окрім щасливої миті, усе і діти, і робота мрії, усе приходить, хоча проходить також усе! Здавалося б звичайний папір з набором слів, а ти придивись і побачиш пройдене життя. Ось так з острахом можна знайти дорогу, яку краще оминути