Я люблю тебе, Капі

Малюк Капі майстрував із паперу різнокольорові човники й пускав їх у подорож за вітром через найбільшу калюжу в лісі. Та човники один за одним тонули, так і не допливши до іншого берега.

Малюк капібара засмутився. Він зітхнув і тихо прошепотів:

— У мене нічого не виходить… Хіба мене можна любити?

Малюк похнюпився й опустив вушка. А потім, розчаровано змахнувши лапкою, ляснув по воді — бризки розлетілися навсібіч.

— Піду спитаю маму, чи любитиме вона мене завжди, навіть якщо я такий невправний і в мене нічого не виходить, — вирішив Капі.

Малюк капібара поспішив до своєї мами.

— Мамо, а ти любитимеш мене завжди? Навіть якщо я буду неслухняним, не впораюся з уроками чи випадково розіб'ю твою улюблену вазу? — запитав він.

Мама ніжно усміхнулася:

— Любов не залежить від вчинків чи гарної поведінки. Батьки люблять не за досягнення, а просто тому, що їхнє маля — найкраще у світі.

— Тобто ти любитимеш мене завжди? Навіть якщо садові гноми поцуплять у мене рукавички, а велосипед полетить на Місяць без мене й загубиться там? Ти не назвеш мене незграбним і не сваритимеш за помилки?

— Я трохи пожурюся, — відповіла мама капібара, — але згадаю, яким охайним ти можеш бути. А ще розповім тобі, як важливо цінувати та берегти свої речі. Та я все одно любитиму тебе, Капі — навіть якщо ти загубиш їх на Місяці.

— А якщо я буду сумним і невеселим, як осіння хмара? Ти все одно будеш мене любити?

— Я любитиму тебе завжди, — ніжно сказала мама. — Коли ти сяєш, як сонечко, і коли хмуришся, як грозова хмаринка. А якщо розпочнеться буря, я розгорну над тобою сонячну парасольку й закрию від дощу. І ми разом підемо назустріч веселці.

— А якщо я розсерджуся і почну кричати?

— Можливо, це засмутить мене, любий Капі, але я постараюся бути терплячою. Я розповім тобі, що всі наші емоції мають місце в серці. І навіть коли ти сердишся, ти не стаєш для мене гіршим. Ти обов'язково навчишся розрізняти свої емоції та подружишся з ними. А я завжди любитиму тебе.

— А якщо я пообіцяю дістати зірку з неба, але не зможу? Ти перестанеш у мене вірити та любити?

— Я підтримаю тебе завжди. Навіть допоможу збудувати нескінченну драбину, щоб ти дістався найяскравішої зірки. І ти побачиш: усе можливе, якщо хтось вірить у тебе.

— А якщо я розіллю море блакитної фарби на килим і наш будинок перетвориться на підводний світ?

— Наш будинок такого може не витримати, — засміялася мама. — Але ми разом перепливемо цей океан і зберемо його до останньої краплі. І навіть тоді, як і завжди, я любитиму тебе понад усе.

— А якщо я захочу спекти найбільший пиріг у світі, щоб його верхівка сягала аж до хмар, але він підгорить у печі? Ти насвариш мене за розсипане тісто й зіпсовані продукти?

— Я трохи пожурюся, але натомість навчу тебе пекти не найвищі у світі, зате дуже смачні пироги. І ми разом з’їмо його на підвечірок. Адже я люблю тебе завжди, Капі.

— А якщо я не буду найрозумнішим у лісовій школі, і всі звірята сміятимуться з мене? Ти не соромитимешся мене та любитимеш?

— Я любитиму тебе, коли ти сховаєшся серед книжок, досліджуючи світ і роблячи відкриття. І навіть якщо не зможеш прочитати жодної сторінки чи розв'язати найпростішу задачу — це не страшно. Ми разом перевернемо всю бібліотеку, поки не знайдемо те, що тобі справді до душі.

— А якщо цей світ здасться мені надто великим і страшним, і я сховаюся в шафі на цілий день? Ти не сваритимеш мене й не назвеш боягузом?

— Я поважатиму твої страхи. Я буду поруч, навіть коли ти зачинятимешся в шафі. Ми влаштуємо чарівний пікнік прямо там, розповідатимемо веселі історії та проведемо час разом. І я все одно любитиму тебе, Капі.

— А якщо я побачу в небі хмару-єдинорога, а тобі вона здаватиметься ведмедем? Ти не розсердишся, якщо я буду не згоден?

— Ми не сперечатимемося, а разом пофантазуємо, уявляючи різні хмаринки. І знайдемо ту, що здаватиметься нам однаковою.

— А якщо я захочу стати оперним співаком і співати для китів на морському дні? Або їздити на велосипеді… задом наперед?

— Я підтримаю твої найсміливіші ідеї й буду пишатися твоєю відвагою бути не таким, як усі. Адже я любитиму тебе завжди, Капі.

Я любитиму тебе завжди. Просто тому, що ти — це ти. Як тільки мама може любити: щиро, ніжно, безмежно. Адже я знаю, як непросто бути маленькою капібарою у цьому великому та дивовижному світі. Щодня ти пізнаєш себе, відкриваєш нові таланти й вчишся розуміти свої почуття.

Капі замислився, потім ніжно обійняв маму лапками й прошепотів:

— Дякую, мамо. Я теж любитиму тебе завжди.

Мама ніжно поцілувала його в чоло.