Розділ 2

Мій пригнічений стан, здається, ніхто навіть не помітив... Немов невидимка в їх очах. Вони тішяться одне одним відкинувши увесь світ довкола у прірву. Я намагалася відійти. Чесно. Втекти якнайдалі, забути, що бачила... але стояла як статуя на одному місці, не в змозі зробити кроку. Спокійна ззовні і вщент зруйнована всередині. Я не піддалася істериці, не вимагала пояснень. Я взагалі нічого не робила. Напевно тому, що так і не змогла до кінця повірити в почуте.  Його наречена... ВОНА його наречена... А я принижена і відторгнена подруга. Чому життя таке не справедливе? Потрібно було розповісти про свої почуття ще тоді, при першій зустрічі, а я тягнула до останнього, бо переконана була, що і він закоханий у мене. Помилилася. Тепер так боляче і ні кому навіть поскаржитися.  

Як справжня сильна духом жінка і повна дурепа водночас, я погодилася відвідати разом з ними ресторан. Хіба не ідіотка? Сама собі картаю душу... Проте, якась невідома стихія притягує мене до нього. І я хочу бути поруч... Страждатиму, але дивлячись у його небесні очі... Рятувало лише те, що до нашого застілля приєднається кращий друг Віктора Мирослав. Він не дозволить мені знищити цю довгоногу блондинку, і виставити себе невихованою селючкою, проконтролює, заспокоїть. Адже зараз весь свій гнів я спроможна гіркою отрутою вилити на  білобрису голівку злодійки, котра так нахабно вкрала мого коханого.  

У ресторані я і Віктор сидимо навпроти. Неодноразово ловлю на собі його радісний погляд. Ось, знову він дивиться, посміхається до мене. Це дає надію. Можливо, не все втрачено і мені з часом вдасться його завоювати. Єдина проблема – безмізка Катруся, котра причепилася до нього як банний листок і продиху не дає. Вихваляється перед нами. Звісно, жених завидний, нічого не скажеш, а таким барбі тільки гроші і потрібні. З кожною хвилиною спілкування, все більше впевнююся, що Катька ані трішечки Віктора не кохає. Ото брехуха! Потрібно вивести цю гадину на чисту воду! Але як? Я не дуже вмію інтриги крутити... Доводиться звертатися за допомогою до Мирослава. Він повинен підтримати, адже також бажає Вікторові всього найкращого. До того ж, всі ці роки Мирослав знаходився поруч, приглядав за мною, виконував дружнє прохання Віктора турбуватися про мене, доки він сам не повернеться з Америки.  

«Це його життя! Він кохає Катерину! І доки сам не зрозуміє, що вона корислива – нам ніяк не вдасться його у цьому переконати. Ми лише можемо бути поруч і у складні часи підтримати морально.»  

Зараз порядність і чесність Мирослава мене засмучує. Невже так важко допомогли?  Нехай він не здогадуються, що я себе хочу  врятувати, але ж, щоб друга в прірву власноруч кидати, – хіба дозволено назвати таке правильним вчинком!? Я просто зобов'язана щось вигадати, аби відіграти цю нечисть подалі від мого коханого!  

Дочекалася, коли блондиночка почимчикувала у дамську кімнаті і відправилася їй вслід. В моїй ясній голівоньці дозрів ідеальний план знищення суперниці. А якщо опиратися розпочне - їй богу - втоплю в унітазі. Нехай начувається!  

«Ти вже знаєш, що ми з Віктором близькі друзі і він від мене нічого не приховує... Звісно, якщо вразити бажає, може змовчати... А так – мені відомо все! Ти хороша дівчина. Я бачу, що Віктор не байдужий тобі. І він захопився тобою, тому і боїться зізнатися у дечому...»  

Весь час блондинка матиляє своїми довжелезними віями і киває головою, самозакохано приймаючи від мене компліменти. Не довго ще жайворята співатимуть у її гаю. 

«Декілька років тому у Віктора діагностувати одну дуже делікатну хворобу. Як жінка жінку, я просто зобов'язана тебе застерегти. Хоч і ціную свого друга, але не схвалюю замовчення такої важливої інформації... Наш Вітя – ВІЛ-інфікований.» 

Вона хоч знає про що я кажу? Такий вираз обличчя, ніби з нею іншою мовою балакають, а вона лише кліпає хаотично намагаючись не виставити себе повною дурепою. Якщо я вже вдалася до ганебних методів боротьби – мене не зупинити, і я здолаю її крихітний мозок, навіть, якщо доведеться трансформувати Віктора в інопланетну істоту.  

«Ти що, серйозно? Такого бути не може! Ми ж з ним... о, Боже!»  

Нарешті ця тупенька народила правильну думку. Стоїть, тремтить, очі на лоб скоро лізтимуть від страху, руками прикриває свій нашпигований гіалуроном ротик. Ніякого жалю не викликає, лише більше дратує. У них був інтим і я злюся, коли уявляю як він цілує її, обіймає, шепоче на вухо ніжності. Вона не заслуговує такого! На її місті, поруч з ним, повинна бути я!  

Блондиночка кулею вилітає із вбиральні. Підбігає до нашого столику,  хватає свої речі і стривожено щось говорить Віктору. Я відкрила двері дамської кімнати і спостерігаю за театральними діями, нажаль нічого не чутно, проте картинка мене достатньо задовольняє. Ти диви,  навіть доторкнутися до себе не дозволяє, шугається його мов прокаженого. Ефект перевершив сподівання. Головне, щоб вона не ляпнула йому про мене, а так, мене все влаштовує. Спотикаючись, Катруся залишає заклад і вскочивши в автомобіль, швиденько відчалює, залишаючи по собі клуби диму.