Розділ 12 (2)

- Бабця,- тихими кроками я наблизилась до неї , мені так її не хватало , чому вона завжди кудись мусить поїхати .
- Люба ,- місіс Зельґа , обійняла внучку .
Ми сиділи перед каміном , мені було тепло в її обіймах , саме зараз мені потрібна була ба .
Вона завжди знала,  як мене заспокоїти.
- Розказуй , моя маленька , я ж бачу щось сталось .- вона бачила мій замучений вигляд .
Я й вправду була виснажена ...програвши цьому засранцю , я привлокла себе до загибелі .Перш за все я розуміла ,що потребую відпочинку але я просто немогла дозволити собі відпочити , коли на краю до весілля.
Я ж сама з ним уклала парі , та най його ...
- Ба ,- я притиснулась до неї , - сьогодні був найгірший день в моєму житті ,- сльози підступали на поверхню .
Мені забракло сил аби розповісти місіс Зельґі , що сталось .
Мені було затишно й спокійно в її обіймах , все , що зараз мені потрібно було - це підтримка .
***
- Дейф !! Де ділась твоя сестра ??- містер Розбальт був досить не внуморі , мало того , що важливі переговори зірвались , так ще й донька кудись подівалась .
- Батьку вона ж казала , вона поїхала до місіс Зельґи ,- запивши гарячим чаєм ,- певне не встигла приїхати до вечері , заночує у бабці , ти ж знаєш , як вони дового бесіди ведуть .
- Так-так синку , ти правий , та надалі мене краще інформуй , Дафні скоро заміж піде , їй не до гульок , тому якщо кудись піде йди з нею ,- впевнившись в своєму синові , він розрізав смажену грудинку .
- Любий , може ми завтра навідаємся до місіс Зельґи?- місіс Брітней давно вже не бачилась зі свою матір'ю .
За вечірнім столом ніколи не ставало тихо , у сім'ї Дізофорів завжди було , що обговорити за вечерею.
- Брітней ,підеш ми поїдемо , все ж таки Дафні хтось повинен забрати й до заручин готуватись потрібно. 
***
Дафні й не підозрювала , що зранку навідається сім'я .
- Люба , як спалось ? - бабуся завжди турбувалась про мене ,від цього на душі було тепло , що хоть комусь до мене є діло .
- Дякую бабця , мені справді стало легше , але батько ніяк не заспокоїться зі своєю гонитвою , мене знову хочуть одружити , - з прикрістю на душі промовила , навіть коли запивши гарячою кавою не допомогло .
Мені було все ще недобре , від того що я програла своє вільне безтурботнє життя .
Зараз ж я мала вийти заміж за містера Герка й бути хорошою , покірною дружиною .
- Ото вже , мила моя , не переживай , сьогодні я з ним поговорю , хватить тебе мучати заміжжями .
Я ледь усміхнулась й ми продовжили сніданок .
В прохолодний ранок сонце світило високо , проте надавало тепла .
У будинку слуги давно вже запалили камін , від чого ставало і тепло і затишно .

Проте цю атмосферу швидко іспогантв один чолов'яга ,увірвавшись в маєток без жодного привітання .