Розділ 12 (1)

-Комусь прийдеться вийти заміж за мене ,- єхидно промовивши їй ці слова , ніби то нагадуючи наше парі .
- Це ...це ..- вона нервувала і я знав , що вона немала,  що сказати .
- Щось не так ?- я роздивлявся її злий і замучений вигляд , волосся вибилось  з її зачіски .
Мене неаби , як тішило те , що вона вдягнута мій велюровий костюм , на ній він хоть і великувато виглядав але в біса , мої очі , нібито прилипли до неї .
- Може щераз ?- закліпавши своїми оченятами , вона благально на мене дивилась .
- Міс Дафні ,- наблизившись до неї , тепер наші коні були поряд й ми теж .
- Гаразд ...добре , я вас зрозуміла , парі так парі , я програла тому так добре я все ж залишусь вашою н-н-ннареченою-ннареченою ,- вона з зусиллями промовила , у неї намить вискочили сльози , від чого вона швидко закліпала .
- Мені потрібно побути одній ,- благально подивилась на мене .
Запитаєте мене чому я так вчинив ? Та все тому , що міс Дафні вона моя , вона моя наречена і хоче вона цього чи ні , вона буде зі мною .
Чорт забирай до мене тільки дійшло , що вона перша людина , яка змогла осідлати цих диких .
- Дафні...вже пізно не думаю , що дамі безпечно самій гуляти по лісу .- восени вечоріло швидко й я не хотів її нікуди відпускати .
- поки ми не закручені , я не буду вам повинуватись ,- вона розвернувшись помчала  до лісу .
Вот жеш , ніколи не послухає , я миттю ж погнався за нею .
Розченившись у пітьмі , я опинився позаду дівчини ...вона мчала подалі від мене , та вона вже знала , що нікуди не зможе втекти .
- Чому ви мене переслідуєте ?- зупинившись вона ледь стримувала свій гнів .
- Дівчинко , як я можу переслідувати свою наречену , я всьолиш обезпечуюю її безпекою , ти ж знаєш , що у лісі не тільки ми .- вона миттю обернулась й поглянула в нли лісу чи нікого немає , а тоді навкруги швидко оглянула .
- Я сама справлюсь !- і все ж ми їхали вдовох у повній тиші , лиш шум лісу й спів сови нас супроводжував .
Невдовзі ми приближались до маєтів , та вона заявила , що не поїде зі мною .
- Чому ? Чому ти не поїдеш на вечерю , ти ж голодна ,- на всі мої слова вона знайшла відповідь 
- Я не бажаю знайомитися зі твоєю сімейкою ближче , мені хватає знайомства з тобою .- злізши з коня вона дала мені вуздечко.
- Ти куди ?- схопивши її за руку ,- ти зібралась ось так в такому вигляді піти кудись ?- я дивився на неї , як на навіжену .
Вона швидко оглянула прикид ,- ну і що !,- забравши мою руку вона додала ,- надіюсь більше ніколи не зустрінемось ,- хм , я ж то знав , що це не так , але вже не став нічого говорити їй , лишень побажав спокійної нічки .
Напевне вона пішла до місіс Зельґи .
Я не міг не прослідкувати , вона й вправду йшла до неї , впевнившись в тому , що вона в безпеці я все ж поїхав до маєтку де вже давно сіли вечеряти .
***
Цей осел ...як він міг , це ж ...це ж зовсім не по людяни . Він ідіот , як він посмів виграти ...чому він завжди зіпсовує моє життя , з першої ж хвилини нашого знайомства тоді все пішло шкереберть .
Цей Шерлок він колись получить за все , що він робить .
Заходячи до бабусі в маєток , я нишком пройшла сходами й чкурнула до себе у кімнату .
Перевдягнувшись у щось домашнє , я накинула халатик і попрямувала до зали де вже мабуть бабуся поверечяла .