Розділ 11 (9)

Вона таки точно поїхавша , люба інша б погодилась вийти за мене , але не вона .
Вона зовсім інша , вона хоче не залежати ні від кого бути сама по собі , але чому ж їй так противний титул герцогині їй ж відкриються повністю усюди двері помимо того нас будуть запрошувати на закриті бали королеви .
Король недавно був на полюваннях , а після занедужав , уся влада перейшла до рук Валентні Де'кюні.
Їхній чин просто недоумок , він хоть і за статусом вище мене та він ніщо спорівняно зі мною .
Після того , як закінчився осінній бал , нас з Дафні обговорювали усі , у газетах писали все , що не ліньки .
Я споглядав за тим як вона забиралась на коня , їй звичайно не з першого разу получилось та вона відмовилась від моєї помочі , мовляв я сама все зроблю .
Тому мені залишалось споглядати за нею .
- Давай ж маленька ,- її терпець поволі зникав , вона нервувала це було видно та вона не здавалась .
Я дав все ж можливість осідлати коня , та я не міг споглядати за тим , що вона попросту не можу залісти на коня .
Тому я підійшов до неї впритул не давши й шансу вирватись з моєї хватки. 
- Не рипайся ,- прохрипівши їй на вухо , я підняв її й посадив на коня .
- Дякую,- вона так подякувала ніби це я їй чимось завинив .

***

Невже він і вправду мені допоміг ? Але чому ? 
Ця конячка й вправду була прудка , тільки но я осідлала її , як вона зразу ж поскакала , я навіть нічого не встигла зробити , лиш почула позаду містера Герка ,який наздоганяє мене .
- Я дам тобі 5 хвилин фори , проскачемо до холма ,який знаходиться над обривом . Не забувай про домовленість ,- він занадто швидко наздогнав мене , притому , що я скачу  не з Фрідріхом .
Згодившись з ним , вирішила використати по максимум ці пару хвилин. 
У мене руки у перше задрежали , зараз вирішується моя доля , прямо зараз , якщо я програю це парі то мені прийдеться до смерті бути з цим нахалом , від усвідомленого я немогла думати .
І все ж я поскакала , так швидко , як тільки змогла , конячка й сама хотіла волі ,вона прудко скакала вздовж лісу , та холма ніяк не було видно , усі стежки я досить добре знала , але ходи знаходився досить далеченько й моїх п'ять хвилин уже закінчувались .

***

Дафні , Дафні ...чудненько виходить .
Ти від мене тікаєш , та ти не знаєш того , що я знаю де ти , навіть якщо не бачу тебе. 
П'ять хвилин спливли дуже швидко й я розчинився в пітьмі й опинився біля неї ...я відчував її ауру і знав , що їй нікуди не втекти , якби вона не старалась ...
Мої очі засяяли й я відчував цю силу , азарт хоча який азарт тут ...тут набагато більше , це відчуття коли ти знаєш , що вона твоя але не хоче цього , та марно ця дівчина вже моя .
Вже давно все вирішено .
Дафні Харпер це навіть звучить ,якось солідніше .
Вона досить швидко наближалась до холма та марно я вже був позаду , давши їй ще якийсь час насолодитись цією миттю ...

 Я випередив її , мій кінь був найшвидший з усіх цих , а сили мої давали ще більше швидкості , звичайно ніхто не міг нічого запідозрити , в тому числі й міс Дафні.
Моєї радості не було меж , це і так було зрозуміло , але все ж , що не зробиш заради цієї дами .
Я проскакав вздовж обриву й зупинився , споглядаючи за сонцем , яке сідає , рожеві хмарки розплились по небу , і осіннє сонце ховалось за небокрай - це міг бути романтичний момент , але міс Дафні ,як завжди ...вона , ніби боїться цієї близькості зі мною, але ж ця дівчина нічого не боїться ...і все ж вона приближались до мене.