Розділ 11 (8)

- Перевдягнутись можеш там ,- показуючи в сторону ванни кімнати .
Нічого не відповівши я попрямувала туди .
Зачинила двері на ключ , ще провіривши пару разів й тоді розслабилась .
***
- Непереживай , я не зайду до тебе ,- мене це неаби як насмішило , вона закрила на ключ й ще пару разів подьоргала за лямку дверей чи точно закрила .
Невже її так налякало , що я тут стою .
Що ж цей костюм був найменшого розміру в моїй шафі , я стояв  за дверима .
Що правда я був зовсім не проти подивитись ,як вона вдівє цей вільветовий костюм .
Я ще деякий час стояв , а тобі моє терпіння луснуло .
- Дафні , з тобою все добре ?- підійшовши до дверей я прислухався до звуків .
- Мг , ще декілька хвилин зачекай ,- що ж вона там так довго робить .
Вмитьдвері розпахнутись і переді мною стояла не моя наречена , а так мовити містер Денні.
- Містер Денні,- насмішкувато сказав і все ж підійшовши до неї в притул .
Вона не дозволила мені її поцілувати , давши пощочену , та я її зупинив в долі секудки від моєї щоки , її рука була холодна й маленька , а тепер ще й бліда .
Їй оставалось тільки кліпати оченятами. 
- Містер Герк !Що ви собі дозволяєте ,- відійшовши назад , подалі від мене ,- не забувайтесь , що у вас немає такого права , ми з вами неодружені .
***
Цей нахал завжди знає , як вивести мене з себе . Що за нахабство в нього таке. 
Я відійшла подалі від нього , а то ще не знати , що натворить .
Це остання моя надія на розірвання цього весілля.
Я повинна виграти , зараз тут прямо зараз , сьогодні я осідлаю коня .Це єдиний спосіб перемогти .Цей містер Герк у всьому ідеальний , тому я повинна постаратись на славу. 
За деякий час ми вже стояли в конюшні , він розчесував гриву комусь з конів , усі ці коні були першокласними бігунами й усі вони мали темну гриву , темну , як ніч .
- То що кого собі обрала ,- надивившись на мене , він займався розчесуванням хвилястої гриви .
Тепер вже не він мене розглядав , а я його .

Його темні очі не дивились на мене , але чомусь мені здавалось , що він бачить мене навіть , тоді коли не дивиться на мене. 
Він був у темному костюмі ,який підкреслював його мускулисте тіло , піджак лягав на його судні плечі , на руках у нього був  перстень , напевне сімейна реліквія , на одній з руках у нього був годинник , такий ж самий дорогий як його костюм а той і ще дорощий , помимо того у одній з кишень в нього був кишеньковий годинник .
Його рухи були плавними й впевниними ...і нахабними , авжеж він ж нахаба .
- Ще не надивилась на мене ?- нарешті його темні скрлмешені тьмою чі дивились на мене й пропалбвали дирку .
Мені було некомфортно , хотілось заховатись кудись .

- Та кому ви потрібні , - і все ж я відвела свій погляд подалі від нього. 
Я пройшла до першої попавшої конячки й відчинила дверцята .
- Тобі обов'язково вибирати все найнебезпечніше ?- він підійшов до мене .
- Дай їй моркву ,- передавши мені в руки пару морквин.
Я зробила великий вдох і видих після чого доторкнулась до її гриви .
- Маленька моя , не бійся мене ...- я дала їй моркву від якої вона не відмовилась .
Погладжуючи її гриву я говорила з нею ..
А тоді підійшла до неї й накинула сідло , а тоді гніздечко.
- Спокійно , моя маленька , я не ображу , тримай ще одну морквину,- я продовжила поратись з вуздечком .
***
Як їй це вдалось ? Вона згузду  певне з'їхала , вибрала найнебезпечнішого коня .
А конячка , як дурна слухає її , цій дамі нічого не страшно ...на що вона здатна аби тільки дойти до своєї мети. А прямо зараз ця дівчина спробує перемогти самого наслідника Харперів .