Розділ 10 (11)

- Герк , Дафні може бути не в гуморі та ти не звертай на її манери , сьогодні все ж прости її , вона все ж таки тільки приїхала. 
- Так так я вас розумію , йду привітаюсь хоть з нею .- усміхнувшись я попрямував до моєї неслухняної нареченої .
Оглянувши її з ніг до голови , все ж наситився її виглядом й попрямував до неї .
- Міс Дафні ,як неочікувано ,- усміхнувшись їй , я бачив як її зеленкуваті очі збільшились й брівки насупилась , вона опанувала себе та все ж її гострий язичок не пройшов мимо. 
- містер Герк ви я бачу мене переслідуєте ,- обдарувавши мене свою усмішкою .
- Куди це ви ?- хапгувши її за руку , я недав їй куди небуття піти .
Вона повернула голову до мене й нестримуючи своїх емоцій скривилась й прогарчала мені аби я відпустив її.
- Мені в дамську кімнату ,- вивільнившись від моєї руки вона все ж втекла .
Але я не з тих хто так просто здається. 
Сьогодні розмова має відбутись , рано чи пізно вона все ж вийде заміж за мене. 
Все ж і так підписано , вона не може так вчинити ...чи все ж може ?
Та від неї очікувати страшно , що небудь .
***
- дівчинко ти що витворяєш ?-мою руку перехопив батько й потягнув мене за собою , не давши й слова промовити .
Закривши десь у дальні кімнати ,він нарешті показав своє справжнє обличчя.
- Ти дівулисько неблагодарне ,- він вдарив мене по щоці , навіть не моргнувши він ...він оскаженів...його темні очі наливались кров'ю ,він ставав звіром ...взявши мене у свої руки , почав трусити як грушу .
- Як ти посміла так відповідати свому чоловіку , ти ....та ти ганьбиш нашу сім'ю , ти недостойна бути членом нашої сім'ї , негідна носити таке старовинне прізвище,- піднявши мене у повітря він не переставав трусити мене , немов я якась лялька .
Я не дозволяла сльозам вивільнитися і все ж вони були на піку ,аби не вирватись з моїх зіниць , я часто закліпала й просто продовжувала слухати крики батька .
- Ти зараз же підеш до містера Герка й вибачешся перед ним за свою поведінку , негайно підеш до нього , чуєш мене ?- голосно кричавши він надавав мені й слова промовити .
Я просто похитала головою в знак того ,що я все ж таки зроблю це .
Мої ноги знов чули тверду землю під собою , віддихавшись я все ж змогла опанувати себе .
Батько швидко мене спорядив  до цього покидька , попазікавши зі моїм нареченим він все ж залишив нас на самоті. 
***
- Моя донька ще дещо погано себе почуває ,- усміхнувшись мені він ще щось промив й пішов , залишивши мене з цією непосидою.
Її очі були все ще наповнені невиплаканими слізьми , шкіра була бліда ,вона й сама виглядала як бліда поганка. Неважко було догадатись про те що тільки що відбулось. 
- Міс ,- запропонувавши їй танець ,від якого вона не відмовилась , адже її батько пильно дивився за її рухами. 
- Розслабся , я тебе не з'їм , - її м'язи буквально були напружені , вона рухалась немов заведена лялька . В неї не було жодних емоцій , вона просто танцювала й подекуди дивилась на моє обличчя .
- Що сталось ? - не витримавши напруги я тихо прошепотів їй на вухо ,- ти можеш мені довіритись ,- та на це я почув тихе дихання .