Розділ 10 (8)

- Та що ти собі дозволяєш !- викрикнувши мені в слід , вона стиснула в руках меч й почала атакувати ...крихітко якби ж ти знала проти кого йдеш ...усміхнувшись на це , я дав їй можливість ...
Я знав куди саме вона хоче напасти , прям в серце ..крихітко ти ж не знаєш ,що цим мене не вб'єш .
Я завадив цьому удару й схватив її меч рукою .
- ти правда хочеш мене вбити ?- піднявши брову , я розглядав її налякане лице .
Вона дивилась то в очі то на мою руку ...
- Та ти псих ! Ти хоть знаєш , що ти ніколи ,ніколи не будеш мені чоловіком ...я не вийду за тебе заміж , ти мені огидний , я краще вийду за містера Валена,- як їй не соромно брихати мені в обличчя , не дівчина , а чортиня мале .
- Дорогенька ,чому ж не вийшла за цього огиду , чому ж тікала від нього ,ти послухай себе , та ти просто боїжся вийти заміж ,признай це !- мій голос був могутній ,я бачив як кожне слово вона приймала боляче , але це потрібно було .
- Досить тікати , Дафні ти ж не зможеш вічно цього робити , кожній жінці потрібне сильне плече , на яке можна буде спертись ,- торкнувшись її ланіт , я відчув лишень ненависть до себе . 
Чому вона не хоче вийти заміж ? 
- Та кому ти потрібен !- відсахнувшись від моєї лодоні вона , зжала міцніше меч .
-  Я сама справлюсь , мені не потрібен ніхто !- надавивши сельнвше , вона зупинилась ...
- Ти ідіот ,- кинувши меч вона покинула поляну , залишивши мене одного .
***
Що за ідіот !!
Як він міг ? Чортяка , та що він знає про мене ...
Як він дізнався ...
Тримаючи парик в руці , я йшла подалі з відтам , мені хотілось залишитись одній , чим швидше тим краще .
Мені нікого не потрібно , сильне плече в мене є , я сама за себе постою , я все сама можу робити .
Я ніколи ,ніколи не вийду заміж , тим патче за такого бовдура ,як містер Герк.
Від нього ніде не сховатись ...що мені робити 
Померти? Ні ..я стільки боролась ,що б здатись ... Я хочу жити , жити , мені потрібне-  це життя .
Забравшись подалі , я зупинилась десь в лісі .
Давши нарешті емоціям вийти на волю , мої сльози котились по щоках сльози  робили річку , я не зупинялась , впавши на траву я нарешті зрозуміла , що тепер все не може бути так , як є .
***
Проснувшись , я не одразу зрозуміла , де я .
Мені потрібно поговорити з цим дияволом .
Я не помітила , як заснула десь серед лісу .
Я була вижата , як лимон невзмозі продовжувати я просто лягла й заснула .
Мені на мить здалось ,що я померла ...
Та чорт забирай краще я й вправду померла аніж опинилась тут ..це найгірше місце де я могла опинитись .
Я миттю піднялась на ноги але назад впала ...
- Та за що ?!? - навіщо було мені підсовувати зілля люката . Батько - найгірша людина , він скільки болю мені завдав ...добре що хоть не дусив .
Двері були зачинені ,як я й очікувала .
Це зілля виготовлювала моя сім'я .
Більше ніхто не вмів робити це зілля , та й нікому не було відомо ,що ми це робимо .
Мій батько найняв був найкращих алхіміків і травників , вони створили це зілля .
Яким зараз мене напічкали , скільки ж я проспала ? День , два ? Мене ж певне шукає Едмонд , він хвилюється .
Ненавиджу бути безсилою ... Мої ноги досі не слухали мене , вони були ватяними , мене це бісило .
До кімнати зайшов хтось , та мені не пришлось довго гадати хто це .
- Дафні , люба куди ж ти пропадала скільки часу ?- ой ну не треба тут драм , ти ж ніколи мене не любила , з огидою думала я , мої очі були закриті , нехай думає ,що я ще сплю .
Мені огидно від цих двох , як вони могли так повести зі мною.
І ще це й засранець , містер Герк .
Та він не людина ,він чорт , справжнісінький чорт .
Нахал , жоден чоловік себе так не поводить .
Я нерозплющувала очей , мати посидівши ще деякий час біля мене , все ж пішла кудись .
А мені нарешті вдалось розслабитись .