Розділ 10 (5)

- Містери ...- дворецький поглянув на нашу виставу , думаючи чи потрібно в це впутуватись і все ж нам допоміг , піднявши бідолашну ,який якби мовити не чайно впав .
- Вам щось потрібно ? Когось шукаєте ?- він випрямився й повернувся в своє положення , зиркаючи то на мене то на Брайна ,який ледве стояв .
- Нам до містера Едмонда,- нічого краще не придумавши промовив я до цього балбеса ,знаючи що Едмонда немає дома я був спокійний .
- Проходьте ,я його покличу ,- я вмить напружився , невже- це був не містер Едмонд , який покинув цей будинок хвилин двадцять тому .
Все ж ми пройшли першу перешкоду ,потрапили в будинок , нас розмістили в приймальні  біля гарячого каміну запропонувавши чаю .
Що ж з гостинністю в них все в порядку ,та ми відмовились від чаю ,аби не стерти наш грим .
Сидівши на диванчиках я розслабився ,все ж нахилившись , до друга розказав ,що ми будемо далі робити .
- ммг,- він помахавши голову зрозумів мій план .
Я почув чиїсь голоси 
- Непереживай я поговорю з ними ,ти можеш йти ,- це був голос моєї нареченої , що ж таки цього йолопа тут не було .
Я очікував цієї зустрічі , уявивши її в якійсь красивій сукні я був в передбачені її побачити .
- Доброго полудня вам панове ,- усміхнувшись вона попрямувала ,до нас окинувши поглядом .
Присівши біля нас на м'якому кріслі вона зручно вмостилась ,очікуючи на те що ми хочемо від її друга так мовити .
Я оглянув її чудовий прикид ,як на диво вона не була в сукні , на ній були бежеві штани , а пояс підкреслював її тендітну талію , сорочку вона заправила , рукав один був підкочений  до ліктя ,другий ж спадав по руці ,робивши небрєжний вигляд. 
Такого я ще не бачив ,чесно кажучи жінки в наш час так ніколи не вдіваються , та вона ...вона геть інша ...
- Містер Едмонд - це ви ?- перший почав друг , зробивши вигляд , що бачить погано .
Що ж не погано він грає. Підібравши його гру я теж включився в розмову. 
- Панове ,- вона зімкнула лодоні ,- містер Едмонд зараз відсутній ,тож я можу вас вислухати ...,- вона роздивлялась нас ніби під мікроскопом .
Та все ж нічого не помітила , тож ми продовжили нашу затію .
- То де ви кажете містер Едмонд,- сухим хриплим голосом запитав я , нібито мені й вправду 90 років .
- цю інформацію я вам не можу розповісти ,- примруживши свої зелені -зелені очі вона все ще роздивлялась нас .
- Дитинко , ми точно прийшли по адресу ,- мій друг глянув на дівчину прижмуривши свої очі він спирався на паличку .
- Якщо ви до містера Едмонда,  тоді так , то що ви хотіли ?- вона не втрачала терпцю ,дивно адже кожна друга леді б вже покинула цю кімнату й не сиділа тут з двома дідуганами .
- Нечую ,- нахилившись мій друг приклав лодонь до вуха ,аби прислухатись .
Глянувши на стіну де був годинник ,я миттю зробив здивоване лице й почав метушитись .
- От з голови вилетіло , ми ж газету ще не купили ,- квапливо я прихріпував свої голосом  , стаючи на палицю ми глянули щераз на дівчину , яка терпіла цю всю нашу виставу.
Я й сам не знаю навіщо - це роблю , все ж впевнившись в тому ,що з дівчиною все гаразд я попрямував ,до виходу .
Згадавши ,що тут десь повинен бути цей нахабний чоловічок , містер Денні .
Та було вже пізно згадувати про нього .
- Хорошої вам дороги ,- дівчина випростаоась і сполегшенням попрямувала на інший поверх , піднімаючись світлими кам'яними сходами .
Нас проводив дворецький до виходу й зачинив за нами двері .
Ми ж в свою чергу йши ,як тоді накульгуючи на ногу містер Брайн йшов знервований ,що його впутали в таку дурню .
А мені ,що я задовольнився , що побачив її та мене ще досі в біса злило, як вона там живе з тими чоловіками. 
Нахмуривши своє лице , я так і дійшов .