Розділ 10 (4)

Ти уявляєш містер Мірчельд робить полювання на цьому тижні ,- тримаючи в руках конверт з запрошенням ,він був максимально в домашньому одязі , вдягнувши темного коліру халат він розгулював в ньому на голові творилося чорт зна що але йому була байдуже , поправивши свої окуляри він вчитувався в лист 
- Як це так ? - мене це здивувало адже полювання не робиться так часто та ще й тоді коли ти геть не тямиш в них .
- Спокійно ,це не тільки полювання його - це спільні з когось з його родини , тут пише ,що на честь якого там ,та зрештою це ж неважливо. То ти підеш ?- він ніколи на полювання не ходив без мене .
Зате я ..я могла ,та не він ,спершу Едмонд не вмів тримати навіть рушниці та згодом я його навчила , тому й ми завжди їздимо на полювання разом ,одним словом так безпечніше. 
-Чом би й ні ,мені потрібно хоть десь вийти , я ж не можу показуватись на людях ,усі розшукують милу міс Дафні , яка якимось магічним чином зникла з балу ,- знизивши плечима я ,ніби сама не знала куди вона зникла .
***
- Нагадай чому ми тут ?- стоявши по заду мене Брайн прив'язував коня .
- Тихо ти нас ніхто не повинен побачити ,- а особливо міс Дафні , чого я сюди тільки поперся .
Ми стояли неподалік будинку містера Едмонда, йолопа цього .
Від самого усвідомлення ,що там моя наречена , мене злість пробирає .
- Хтось виходить !- заорланив мені на вухо Брайн.
Та я й сам помітив , ми тут досить довгенько стирчали , та все виявилась не дівчина ,а .. Едмонд...йолоп
- Де дівчина ?- шипів я й оглянувши оком Едмонда вирішив пробратись в середину. 
- Стій ти , блін ,ти зовсім ідіот чи що ?- ці слова й вправду зупинили мене .
- Що не так ?- обізвався.
- міс Дафні ж знає хто ми ,нам потрібний якийсь прикид .
А я справді я й не подумав ,вона не те , що не впустити нас в будинок ,а навіть двері не відкриє .
Тому ми зайшли в якийсь з прилавків й взяли декілька непримітних речей ,розплатившись ми попрямували до кравця .
- Яка в тебе борідка ,- насмішкувато промовив до друга , який стояв і малював собі бороду в дзеркалі .
- Та ти не краще ,- глянувши на себе , я розсміявся .
У мене були накладні вусики ,чомусь мені нагадався містер Денні , в нього такі ж самі були .
Додавши ще гриму ми не були не те що на себе похожі ми швиче прикинувшись стариганами якимись .
- Якби не знав хто ти то б дав би жити не менше року ,- засміявся друг з мене ,а він взагалі-то не краще .
Вийшовши з магазинчику новими персонами ми повільно йшли в напрямку до будинку, спираючись на паличку ми ще підкривлювали ногою .
- Це вже занадто ,- засміявшись з Брайна ,який робив вигляд кульгавого дідугана .

- Нічого не занадто , я старий ,а же не можу ходити, як ти ,- посміявшись зі своїх же слів ,він кульгав далі .
Дійшовши до будинку ми вирішили постукати в двері .
А в мене в голові прокручувалась мить як вона відкриває двері ...та нам зовсім не вона відкрила. ..
Я скривившись подався до дворецького .
Чомусь я навіть не подумав ,що у містера Едмонда він є .
Що ж викручмватись ,якось потрібно .
Я підіпхав друга ,зробивши підношу ,він гепнувся ...я ж зробив здивований погляд .
- Як так ...аяяяй Божечки , що ж таке ,як ти так умудрився ,- спираючись на паличку , я скривав своє задоволення.