Розділ 10 (2)

-Вона тепер все знає ? Хто їй сказав ?- послухавши ще декілька хвилин її прокльони на свого друга ,він зрештою пішов , вирішивши її не чіпати .
- Дафні ,- до мене доносились голоси Едмонда ,який розшукував мене .
Зрештою він мене знайшов .
- Що ти тут робиш ?- побачивши мене й в такому стані він підійшов поблище до мене ,- чому ти плачеш ? Ти ж ясне сонце !- він ніжно мене обійняв й тримав у своїх обіймах , давши мені волю емоцій .
- Чому !!? - ридавши йому в плече , я не стримувалась ,- чому він так зробив ?!- Едмон нічого не запитував лишень поглажував мене по голові ,заспокоюючи , він знав , що я сама все з часом розкажу .
***
- Тук тук ,- постукавши , Брайн перервав моє святкування з сестрою , обернувшись я дивився на друга .

- Що там ?- очікуючи на його пояснення ,чогось термінового.
- На хвилинку ,- потягнувши мене ,він говорив до моєї сестри аби вона залишалась тут .
- Ну і йдіть собі ,- ображено глянула вона на нас й обернулась до темноти вдивляючись в ясні зорі .
- Що там такого важливого ?- нічого не розуміючи я злісно дивився на друга .
- Там твоя наречена в істериці ...може заспокоїш її ?- проходячи коридори з якимись портретами , я пришвидшувався , як міг , летівши за своїм другом ми опинились біля невеличкої лоджії де стояла моя ...чорт його забирай моя наречена і тільки моя , так чому її  обнімає якийсь шмаркач .
У мене в венах закипала кров , від злості .
- Ну і що це ?- я переглянувся з другом й впевнився в тому ,що я бачу саме Дафні .
- Ти б знав , як вона тебе проклинала ,- шептавши тихо він розказував прокльони , які він почув .
-Але за , що ?- нерозуміючи я слухав далі. 
- Ти б знав ,вона звідкись дізналась ,що ти тепер її чоловік ...
Тепер все зрозуміло , Дафні нарешті ти показала свої емоції . Але чому ти так на це реагуєш ? 
Бідолашка , моя пташечка ти все одно будеш моєю чи по доброму ,чи по злому. 

- Дафні все буде добре .- гладивши її по голівці , Едмонд обіймав мою наречену .
Чорт , як він посмів , засранець , я впевнений ,що вона поїде в будинок містера Денні й містера Едмонда ...
Вона буде ночувати там !!!! Ні ,ні я так просто це не дозволю , в будинку з двома чоловіками ...насупивши брови...я бажав піти до дівчини. 
Та мене тримав друг , не давши нічого зробити. 
- Ти ідіот чи , що  .- прошепівши до мене друг продовжив ,- ти розумієш ,що вона втече від тебе рано чи пізно , ця жінка ...її ти ніщо не зможеш заставити зробити. 
Видихнувши я все ж не супротивлявся й споглядав за дівчиною .
Нерозумію чому я хотів цього її дружка побити ,та дівчина справді потрібна була підтримка. 
- Дафні тобі таки потрібен відпочинок ,- все настоюючи на свому , він обіймав мене , помалу я заспокоїлась в його обіймах ,мені було затишно .
Він допоміг мені зняти ці туфельки ,- не рухайся ,- приказавши , мені я сперлась по зручніше на перила й рукою трималась його плеча аби не звалитись , витерши свої сльози ,я все ж усміхнулась , дивившись на його плавні рухи , він знімав мої туфельки , я відчула себе нарешті людиною ...вільною людиною .
- Дякую ,так набагато легше ,- усміхнувшись йому я потанцювала навколо друга .
Мої ніжки ніби віджили ...я знову почувала себе живою .
- Едмонде ...,- благально подивилась на нього .
Що вона збирається просити в нього ...насупившись я уважно прислухався.
- Я хочу звідси піти ...,- її погляд був зневіреним , вона...ця тендітна мила дівчина ....не може так просто піти ...вона не може ...
- Ходімо ,- він взяв її за руку й вони побігли до виходу , тримавши в іншій руці її сьогоднішній кошмар ...як ? Як вона в них змогла так довго протриматись ...це не туфлі -це й вправду мучення .