Розділ 9 (5)

- Не потрібно ,- він тримав мене за плече не давши нічого зробити ,я лиш споглядав за всім .
Дівчині й вправду не потрібно моєї допомоги ,вона швирнула його ніж кудись в стінку ,від чого роздався гучний стукіт ..
- Ти !!! Не зли мене !!! Хто тебе відправив !!! ?- розташувавшись по зручніше ,я наступив на гілку ,яка хруснула під моєю вагою ,дівчина обернулась .
Її очі були наповнені злістю й здивуванням ...певне вона не розуміла ,що я тут роблю .
- Кому тут ще потрібна допомога ?-  Я приблизився до дівчини ,яка стояла в ступорі. 
Нападник швидко вивільнився й побіг кудись ,подалі від цієї дами .
- Що ви тут робите ?- порушивши тишу дівчина ,перемикала погляд з мене на Брайна .
- Міс Дафні ...ви безподобні ,- почавши друг ,плескав в лодоні дівчині .
Я стояв на місті роздивляючись її прикид ,хвіст був опущений ,її сукня загрязнилась й подерлась .
Вона оглянула мене й зрозуміла ,що не зовсім відповідає етекету .
Поправивши свої рукава вона потріпала від пелюки ,та краще не стало ,вона зняла резину й руками перебирала свої локони ,які розкуйовдив вітер .
Я зняв з себе накидку й приблизившимь до Дафні накинув на її тендітні плечі ,вона ледь здригнулась й ступила крок назад .
- Так буде краще ,- глянувши їй в очі , я зрозумів ,що краще відійти від неї .
- Мені не потрібно вашої допомоги !- знявши з себе мій піджак ,вона простягнула мені ,- заберіть .
- Міс ...я знаю ,що ви не приймаєте допомоги від чоловіків та все ж може зробите для мене виключення .- я настоював на своєму ,та вона була в біса вперта не зронивши й слова вона ствердила мене поглядом.
Зрозумівши ,що нічого не получилось ,я все ж забрав свою накидку .
- Я немаю часу для вас ...,- роздивившись мене вона продовжила ,- я поспішаю !- припіднявши поділ сукні , вона ледь поклонилась й попрямувала до виходу .
- Що це з нею ?- Брайн нічого не розумів йшовши біля мене він переступав багнюку .
- Ти просто не знаєш її ,- усміхнувшись йому я продовжив вдивлятись в будинки , де були побиті вікна .
Цей район був по декуди закинутий ,тут було багато грабіжників ,хати були зруйновані й розкрадені ,тут тільки де не де були будинки де жили люди .
Я бачив в її очах не тільки злість чи здивування , я бачив в неї страх ,але що її так налякало ...
***

- Божечки ,який сором ...в такому вигляді бачити мене ...- я чуть не бігла від того місця ,я не хотіла аби мене бачили ті двоє ...взагалі звідки вони звалились ...такі чоловіки явно не ходять по таких районах .
Я бігла не зважаючи ні на що ,не дивилась під ноги добігши до будинку Едмонда я нарешті заспокоїлась .
Постукавши ,мені миттю відкрили двері .
- міс ,-двері відкрила старенька прислуга ,- проходьте , я покличу містера Едмонда.
Прислуга глянула на мене непривітно , оцінивши мене з ніг до голови .
Закриваючи дверцята за мною ,я попрямувала в будинок .
Сівши коло каміну я грілась до вогнища ,яке розпалили .
- Дафні !!- як тільки зайшов в залу він нестримувався та тільки но підійшов його лице змінилось .

- Що з тобою ...чорт його заберай , ти коли всигла ?- він розглядав мою сукню й моє волосся в якому були маленькі палички й ще якась пелюка .
- Я...я. ...- винувато на нього дивилась .
- Дафні ...ти як завжди ,- він все ж підійшов та обняв мене , я відчула нарешті себе в безпеці та комусь все ж потрібною ,він не зважав на те що його дорогий костюм запачкається , він був мені , як братом .
Розслабившись в його обіймах я обійняла його в замін ,простоявши так трохи , він все ж відпустив мене .