Розділ 9 (1)

- Слава тобі Господи ,- чоловік дякував свої донці перший раз в житті ,за її не покірність ...
- Сядь ,і послухай мене ,- наказавши їй ,він схопив її за руку...
Жінка не супротивлялась ...сівши поряд вона очікувала на пояснення .
- Дафні не вийде за містера Валена ...
- Це ще чому ?- жінка злісно кричала ,адже вже привикла ,що містер Вален це зять .
- Це все тому ,що вона виходить за містера Герка ...вона стане герцогинею ,- промовивши це ,у нього появилась усмішка на обличчі від усвідомлення того з ким він родичається .
- О любий ,- у жінки пропала злісна міміка ,перетворившись на усміхнену від щастя ,жінка раділа так немов це вона стане герцогиня .
- Як тобі це вдалось ? Вони ж нікого не брали собі ?- опанувавши себе вона не розуміла ,чому Дафні ,вона ж не є особлива ,зовсім проста ,простісінька 
- Люба ,- він приобняв її ,- Хіба це важливо ..головне те ,що наша донька принесе нам неаби якої слави ,що вона не буде там баронеса чи ще кимось, а самою герцогинею буде ..
- І правда ....,- жінка раділа ще пів ночі ...плануючи уже весілля доньки вона обирала їй сукню ,яка ж все таки їй підійде більше.
***
Чому я думаю про неї ...її посмішка ...вона така мила ніжна ...мені аж на душі стає легше ...чому ...чому ...вона засіла у мої голові...трясьця я ж все таки вампір ...вампіри не закохуються в людей ...
Б'ючи себе я не міг з цим змеритись ...ні ..ні ..я просто хочу випити її кров ,саме так ...тому я біля неї ,іншої причини просто бути не може ...з самовнушанням у мене все добре ...я піднявся до себе в кімнату  де продовжив свої неаби як важливі роздуми та мій покой перервала мій дядько ...

Сьогодні у ночі він приїхав до нашого маєтку  дядько вінж батько  кузину ,містера Шілена.
Дядько Яков рідко до нас приїздив ,та на цей раз він приїхав для розваг з людьми .
- Герк ,- його голос долунав до моїх вух ,я вже знав ,що це містер Яков .
- Дядьку Яков ,- ми привітались рукостисканням ,пізніше обнялись так як довго не бачились й зникли у пітьмі ...ми опинились серед саду де продовжили розмову .
- Синку ,як життя ,не сумуєш за Демонессою ?- він досить часто мене так називав ,я був йому як рідний син ...
У Демонессу поки я не можу поїхати ...мені потрібно завершити свої справи тут у Грюндинвальді ,думаю дядько приїхав для того аби мені допомогти .
- Дядьку та все своїм чередом йде ,ви чого раніше то не приїздили ,ви ж пропустили змагання нашої сім'ї ,- так якби він приїхав то б не дав нікому виграти ,він такий ж самий,  як його син Шілен ,обожнює змагатись.
- Так .так розумію ,Герк я то Фіону бачив ,запитувала куди ти пропав ,чому не пишеш ,вона ж скучає ,місіс Фатіма  нову знайшла наречену ?- як завжди ,як без цього ...йому все і про всіх потрібно знати. ..особливо про мене .
- Дядьку ...міс Фіона вона була моїми розвагами та коли я поїхав в Грюндинвальд то все ...розваги кінчились і переносити сюди їх не потрібно ....тим паче я одружуюсь ,- сказавши це я помітив як змінюється обриси лиця містера Якова .
Він був здивований нерозумівши як я можу одружуватись ,це ж зовсім не про мене ...я ж міняв жінок ,як рукавички , для мене кожна була просто розвагою й нічого більше ,а тут я одружуюсь...поки ніхто не знає .
- Дядьку ви перші хто це дізнався ...тому тримайте це  в секреті .
Я не став розказувати йому що це всього навсього контракт ,нехай краще думає що це я справді вирішив одружитись .
- Ого ,Герк ,- він похлопував мене по спині ,-якби я б почув це не від тебе  ,я б ні за що  б не повірив .