Розділ 8 (8)

-  Що ви тут робите ,місер Герк ?- розпався чудовий голосок з її вуст ,вона незрозуміло дивилась на мене .
- Міс ,- я зняв свій піджак й накинув на її тендітні маленькі плечі ,її сукня була тоненька ,певне вона вже замерзла .
- То що ви тут робите ? Природою милуєтесь ?- я стояв зовсім поряд ,мені чувся її ніжний аромат парфумів , вона була невисока .,мені до плеча ,на ній піджак звисав ...
-  Дякую ,- її губи розплились в усмішку ,вона перший раз прийняла мою допомогу ...
- Містер Герк ,- глибоко вдихнула дівчина ,- Чому ж ви допомогли мені на балу ...ви ..ви могли зовсім не підігрівати мені ...то чому ж мені допомогли ?- вона очікувала на мої слова ...але що вона бажає почути ? Я не знаю ...що мені сказати. ..
- Леді Дафні , той вечір ...ми всі були інші ...,- чорт, що я несу , що за брєд ,- міс хіба я не міг допомогти дамі в біді ,- глянувши їй в зелені очі , які зливались з лісом ...її маленький носик згорбився .
- Пчі ...а...Пчі ,- вона все-таки змерзла ,я глянув на небо , яке поволі застеляло зірками .
Я доторкнувся до її носика ,який був вже досить холодний ,вона й вправду змерзла .
Їй потрібно  випити гарячого чаю .
- Що ви робите ?- вона відсахнулась від мене ,
- сьогодні ми впіймаємо їх ?- почулись чиїсь голоси .
Я схопив Дафні й затулив рот ,аби вона не виказувала де ми є .
Присівши за дерево я нібито розчинявся в повітрі .
- Ммм,- дівчина нічого не розуміла ,що творить цей чудак .
- Міс ,на нас напали ,- пошепки я прошепотів їй на вушко ,опалюючи своїм гарячим подихом .
Я сидів в притик біля неї ,тримаючи її за плечі я обдаровував її своїм теплом .
Що він витворяє?  Хто напав ? Якого біса він це зробив ? 
Вітерець поволі повіював ,мої руки були холодні немов лід , ззаду мене обдавав теплом містер Герк,я вправду вдячна містеру Герку ,який дав мені свою накидку ,я б перетворилася в лєдишку ,якби не він .
Привикши до його лодоні на моєму роті , я сиділа тихо .,чувши голоси ,які то  приближались ,то віддалялись .
Зрештою голоси зникли ...посидівши ще деякий час я сперлась на містера Герка недавши йому розслабитись , мої черевики зарязнились в грязі й мокрій траві ...моя шпилька погрузла у багнюці ,ледве стоявши я не могла не спертись на нього ,він подав мені руку аби мені було зручніше ...я ж не відмовилась .
- ммммгммммии,- питавшись щось промовити ,мені нічогісінько не получилось ,його рука ще досі закривала мені рот .
- Оу ...звичайно ..,- він забрав свою руку,- що ви там говорили ,- він зовсім інший ....чому ж він помінявся ...це двойник його. ..ні це таки точно не може бути він ...але чому ...чому 
Я роздивлялась кожну рису його обличчя , яке осяював місяць ,його темні очі його темні брови й світла біла шкіра ,опустивши свій погляд на ніс я розгледіла невелику горбинку ,вона додава йому якусь індивідуальність, він був особливим.
- Хто це був ?- я ледь чутно промовила ,та все ж він почув .

- Незнаю ...,- він задумався на мить чи варто мені знати це . ..і все ж він мені не розказав ..
Ми підвелись але я невзмозі й кроку зробити була ...опустивши свій погляд на свої черевички , які погрязли у  багнюці ...
Я переглянулась з містером Герком й ніслова не промовивши він зрозумів ,що я застрягла .
Взявши мене за талію він з легкістю підхопив на свої чоловічі руки ,притуливши до себе ,я відчула його тепло .