Розділ 8 (7)

- Чого ж я раніше не додумалась , це ж гінеально , потрібно написати листа ,- жінка завзято вирішила об'єднати в одне серце містера Валена з своєю донькою 
- Ти блін ,- Дафні пригримвла рукою ,що братові неаби , як буде погано .
Потрібно змотуватись звідси поки брат лишнього не тяпнув ...
Дівчина підвелась з зручного ложе ,потріпавши лодоні вона приблизилась до брата .
- Несмій більше нічого розказувати мамі,- пригримівши вона відсторониламь від брата .
- А то що буде ?- єхидно усміхнувся в лице сестрі ,згадавши вчорашнє зізнання у коханні містера Валена ,якого дівчина крім того ,що відшила так ще й обдарувала його  своїм блювотинням .
Ну знаєш ...якщо він розкаже про мене то я розкажу про його залицяння до леді Вініл 
Й з ким він танцював й куди ходив цієї неділі ....
Він що думає ,шо я нічого про нього не знаю ....
- Що мовчиш ...боїшся , що мамі розкажу як ти відшила містера Валена...,- він дивився прямо в мої очі ...очікуючи на щось колюче від мене 
Та я ....я розгубилась ....дивилась прямо на брата, який сидів переді мною спираючись на бильце дивана .
Добре ,що мама пішла писати лист ...
Я вдихнула глибоко повітря аби висказатись брату ...та ...
- Що ти зробила ....,- у жінки потемніло в очах ,пані Брітней розбила свою іспанську кружечку ,розколки розлитілись по підлозі й запашний чай уже пила дорога плитка .
Чорт ,дівчина лаялась в умі глянувши за спину брата ...
- Мамо ,- ми двоє кинулись до мати ,яка поволі оговтувалась ,від почутого .
- Дафнааааа!!!!- жінка пролупила свої очі ,які наливались кров'ю її мізки закіпали від злості .
-Упс ,- брат з вибаченнями подивився на мене ,спробувавши зупинити цю злу жінку. 
Я готова була вбити тут і зараз цього негідника ...та в мене зараз була набагато важливіша справа ...втекти від мами .
Я швидко заховалась за брата ,він получив удар від мами прийнявши пощочену замість мене ...от і правильно нехай получає ...божечуи ...чому вона не вгамується ...схопивши довгий шлейф я побігла в сторону сходів .
- Дейф тримай її !!!- злісно кричала мати в слід ...її довга пишна сукня не дозволяла їй бігти за мною ,а ці незручні туфлі робили її неповороткою ,вона зупинилась відхекавщись ...та брат все ще гнався за мною .
Я зупинилась біля конюшні .
- Тобі кінець !- визирнувщи з сховища ,я вискочила прямо на брата .
- Я не хотів аби так все получилось,- винувато дивився він на мене ,знаю я це смазливе личко .
- Мг ..не хотів ,- злісно шипіла на нього .
- Але ти сама вина ...навіщо було відмовляти містеру Валену ,- почувши це я почала лупашити його ,от, який він .
- Значить я вина ? ...що в тебе язик не замикається ,- тикнувши в нього пальцем я нестримувала злості .
- Ну все досить ....так я трохи наговорив ,- він поставив свою тяжку руку мені на плече ,- це було безподобно коли ти відмовила йому ,а пізніше вирвала на нього ....,- задихаючись від сміху він продовжував ,- хахх Дафні ти б бачила його угрюме лице. ....тепер він тобі ніхто .
- Дякую ,- я усміхнулась братові й зрозуміла ,що він не такий вже й поганий ...так ми з братом досить часто сварились та зараз ми стали набагато злагодженими ..
- Йди вже ,а то мама зараз нагримає ,- підганяючи мене він допоміг мені забратись на коня .
Він раніше ніколи цього не робив ...
- Дякую ,- забувши про образу на Дейфа я попрямувала до лісу .
І все ж ...я розумію , що він ненарошно ...просто мати невчасно зайшла. 
Вітерець ніжно обдував моє лице ,обдаровуючи приємний прохолодок .
Я повільно розгулював лісом ,та чим дальше я заходила тим холодніше мені становилось ...
Правда повертатись мені не хотілось 
Виїхавши на велику алею ,я зупинилась ...
Роздивившись могутні старі дерева ,я помітила маленьких пташечок , які голубились до мами ..
- Які вони милі .- я роздивлялась їх з любов'ю ,згадуючи свою мати ,яка готова мене зараз закопати живцем в землю .
- Хто милий ?- цей голос мене налякав .
Чому вона в таку погоду тут ,хіба зараз не всі гріються біля каміну .
Я підійшов ззаду до неї й відповів на її слова ,вона здригнулась від мого голосу її ніжна шкіра покрилась мурашками ,вона повернулась й наступила свої тоненькі брівки.