Розділ 7 (7)

У цей прекрасний ранковий непривітній ранок розсилали листівки ,у цю неділю відбудеться ще один бал у сім'ї Тойчерів .Усі вже знали , що їхня молодша донька знайшла гідну партію й Тойчери розраховують на те, що старші доньки не будуть гаяти час аби лишитись в старих дівах ,знайдуть собі гідних чоловіків .
- Любий. .. Ґеральдо ,- жінка щось хотіла запитати та побачила , що чоловік читає газету ,вона відпила з іспанської керамічної чашечки гарячий чай .
- Так ...що ти хотіла кохана ,- відвівши від ранішньої газети він пристально дивився на місіс Фатіму ,він її не те слово кохав ,називав коханням всього життя ,уявіть собі ,щоби чоловіки й називали так свою дружину ...так ...містер Ґеральдо такий ...хоч і був строгим та все ж коли діло доходило до його сім'ї ,він ставав м'яким ніби зовсім іншою людиною .
- Що в газеті пишуть ,там є щось про Тойчерів ?- місіс Фатіма була зацікавлена в їхній історії ,адже знала до найменшої їхньої доньки та їх не запросили на бенкет ,що виказати свою невихованість до багатих та ще й до того впливових сім'ї 
Не тільки їх не запросили узагалі справили тихо й безшумно ...усі вважали ,що буде пишний банкет ,столи будуть ломитись від їди й напоїв ...
- містер Ґеральдо вам лист ,- лакей приніс біленький лист з печаткою сім'ї Тойчерів.
Він поважно узяв в руки й розпакував ,це було запрошення на бал .
- Що вони думають !- він злісно кинув папери на стіл ,- на весілля не запрошують , а на бал так зразу ,- їхню сім'ю кликали через містера Герка ,він був статний ,красивий й ідеально підходив по всім критеріям сім'ї Тойчерів.
- Ви тільки Герку не кажіть ,- бабця Карен рохсміялась .
Похмура погода була та й дівчина не особо хотілось йти нікуди , сьогодні цілий день дівчина провела у будинку ,у великій домашній бібліотеці цю бібліотеку почав збирати ще її прапрадід ,з усього світу були книги ,дівчина й не проти була почитати чи на німецькій чи то на французькій чи може на англійській ,могла й на японській...
Їй наймали кращих викладачів країни ,навчаючи її усіма необхідними знаннями для дами таких часів й такого статусу .
- Дафні ,- гукаючи її ,пані Брітней Проходила ряди книг шукаючи доньку .
- Ось ти де ,- жінка обігала усі кімнати в пошуках дівчини. 
Дафні ,ніби то замріялась й сиділа четали книгу ,не чувши навколо себе нічого .
- Дафні ,- підходячи ближче все чувся її голос голоснішим ,- сім'я Тойчерів робить бал на цьому тижні ,- радісно заявила місіс Брітней.
Вона ж бо обожнювала бали ,ці всі вичурні наряди , балачки й танці .
- Я заказала сукню ,поміряєш її ,- сівши навпроти доньки ,- і ще доню ...не забуть вибачитись перед містером Валеном ...й ...нарешті потанцюй з ним.- закінчивши жінка приобняла доньку й вийшла з зали. 
Що ...мені не почалось....я маю в нього вибачення просити .? І танцювати? Та що взагалі в неї в голові .. що за абсурд ....
Я нізащо не буду з ним танцювати ...
***