Розділ 6 (3)

***
Ранок почався з того, що містер Ґеральдо роздавав прикази й перевіряв чи все на місці .
Сьогодні великий день мав бути, Чер пару годин мав приїхати король 
- Закуски зроблені ? Напитки ?- він зайшов на кухню аби провірити їхню продуктивність .
Кухня була величезною декілька кухарів клопотались над роботою ,хтось нарізав фрукти ,хтось наливав в кувшини напої й найголовніше це вино з витримкою у декілька століть його привезли з Америки ,таких бутилок лишилось декілька .
- Так ...містер Ґеральдо лишились тільки канапе зробити ?- одна з прислуги відірвавшись від роботи відповіла .
- Бачу бачу ,чудово , що ж продовжуйте ,- радісно промовив містер Ґеральдо ,він був у дусі ,адже сьогодні мало бути все чудово .
Піднявшись сходами нагору він опинився на верху ,він проходив кімнати провіряючи чистоту у них ,пізніше прийшов до кімнати де зброю начищали .
Вклонившись слуги продовжили ,- усе майже готово , зброя начищена й пулі готові до використання ,- вклонившись ,вони продовжили протирати інші рушниці .
Сьогодні мала приїхати тільки найважливіша знать ,дрібної шляхти тут неповино бути .

***
Сьогодні я просто зобов'язана бути на тих змаганнях ...як добре , що мене запросили ,а то б була б непрошеним гостем .
Дівчина приїхала до свого друга Едмонда де вже там вона переодягнеться й вони поїдуть на змагання .
- Едмонд ,- заходячи в середино вона обійняла друга .
- Як тобі вдалось ,я думав тебе охорона тримає й містер Вален ..ти ж казала ,що він в вас поки живе .
Сідаючи у вітальні дівчина розповідала історію втечі .
- Так я знаю ,мені надоїв цей жирдайло ...зовсім не розумію чому ж він у нас живе він ж має свій маєток .- дівчина злилась адже розуміла рано чи пізно він зробить їй ту кляту пропозицію ,стиснувши руку в кулак ,дівчина зімняла  шовкову рукавичку.
- Не злись хочеш можеш пожити в мене ...але думаю батько тебе знайде де б ти не була б ...може...може тобі Денні побути недовго ,так він тебе теж не знайде .
- Ну ..а знаєш це не погана ідея ,- дівчина радісно усміхнулась .
- Що ж  сьогодні ми маємо поїхати на ті змагання ,вони відрізняються від інших ...там буде сам король й принц та й сама знать ,верхівка .- дівчина знімала з себе капелюшок й рукавички .
- Звичайно ...але пообіцяй , що не будеш з ніким битись ,я буду біля тебе .- розглядаючи її він не хотів поганого Дафні . Ця дівчина його робила щасливим ,вона завжди знала як розвеселити ,підтримати й загалом була поруч .
Помахавши головою дівчина дала зрозуміти ,що не буде встрявати в драки .
- Зараз я принесу тобі одяг ,йдем ,- потягнувши її за собою чоловік тримав її за ніжну тендітну руку ,ввівши її повз картини й сходи холодні вони дійшли до кімнати.
Відчиняючи дяжкі великі двері він пропустив даму вперед тоді сам зайшов й двері закрились .
- Я купив декілька нарядів тобі обереш сама який хочеш ,- обернувшись до неї не давши їй й слова сказати продовжив ,- ти мені нічого не повинна ,це подарунок ,- він відкрив шафу там був одяг Дафни декілька суконь й чоловічі костюми .
Стільки ти ж потратив грошей .? Едмонд...
Оглядаючи шафу тоді оглянула й саму кімнату де стояли флакончики на туалетному столику й прикраси...а ліжко було з вигляду таке зручне й м'яке ..що хотілось спати там .
Що як ? Чому ? Чому ти це робиш ? Я ж зовсім не заслужила ...дівчина розчулилась у неї потекли сльози щастя 
- Це твоя кімната ,якщо захочеш пожити тут, то можеш залишатись ,- він дав їй ключі від кімнати й від будинку ,- можеш приїздити сюди коли хочеш ...навіть якщо мене тут не буде .