Розділ 3 (3)

Сніданок у сім'ї Харперів був як завжди , неспокійний.
Сидівши за столом усі бурно ,щось обговорювали ,а тоді пермкнулись на Герка,який увійшов .
- Що я пропустив ,- побачивши на собі їхні погляди.
- Ти чув сьогоднішні новини ?- батько запитав. 
- Ні ...а що там ,- накладаючи собі салату ,запитав чоловік .
- молодша донька сім'ї Тойчерів виходить заміж ,- промовила жінка ,мати ,яка не могла повірити в це .Адже усі вже вважали ,що ті залишаться в старих дівах .
- І за кого ж вона виходить ?- байдуже запитав Герк .
- За якогось барона ,враховуючи в те ,що старші ще не заміжні ,це найкраща партія для неї ,- промовила місіс Карен
Що ж ну й добре ,мені ж байдуже .. вони такі страшні ті доньки ,молодша була по моєму найгарніша тому й перша вийшла заміж.Що ж лишились старші цікаво хто їх візьме .
- Батьку говорять ,що містер Мірчельд робить полювання на качок у наступний тиждень.
- Цікаво ...цікаво ,нас вони запросили ?- запитав Ґеральдо ,він обожнював такі полювання .
- Так ,зранку лист прислав .- чітко відповів чоловік .
-чудово ,відпиши йому, що приїдемо .- радісно сказав Ґеральдо.
-Так ,батьку ,- наливши собі свіжовижатого соку він спорожнив бокал. 
День сплив швидко й непомітно ,дівчина після балу довго спала , ніхто її не будив .
Усі вважали ,що вона спить та насправді її давно вже не було дома .
Знала про це тільки Уда, яка мала її прикрити .
У пориві вітру дівчина ніпро що не думала ,їй подобався запах лісу ,вона не зупиняючись ,гуляла лісом .
- Кожного разу коли я тут ,усе як нове ,зацвітає .
- Обожнюю цю природу,і тобі подобається ,- вона лагідно погладила його по гриві.
- Мій красунчику сьогодні в нас важлива місія ,- дівчина направилась до великих маєтків .
Саме так сьогодні дівчина зустрінеться з бабцею Зельґою .На балу вони так і не поговорили тому дівчина мчить до неї в маєток .
- бабуню ,- дівчина заскочивши з коня недочикалась допомоги ,вона побігла в обійми своєї бабуні .
- Моя маленька ,ти так виросла ,- незабаром вони вже обнімались .
- Ну що ми тут стоїмо ,йдемо в дім ,- милим старим голосом промовила жінка до внучки .
- Ти приїдеш до нас на вечерю ,мама вже знає, що ти приїхала ? - йшовши в обнімку вони проходили сад ,в якому було чи мало пахучих квітів .
- ні ніхто поки не знає ,я зроблю ввечері у своєму маєтку ,допоможеш мені з меню .- насправді ж місіс Карен знала ,що вона приїхала .
- мг ,- помахала головою .
Перед ними відкрились великі двері в маєток .Вони повільно зайшли в середину й попрямували у приймальню .
- Принеси нам чаю ,- закомандувала жінка ,сидячи на зручному диванчику спираючись на м'яку подушечку .
- Ну розказуй люба ,що там в тебе нового ,за кого тебе батько на цей раз хоче видати ,- жінка цікавилась життям своєї онуки .Та у неї був скритий мотив .
- Бабця ...усе погано ,на цей раз я маю вийти за якогось дурня.- дівчина невитирпівши почала виливати свою душу бабці .
- Хто ж він ? - з цікавістю запитала жінка .
-  містер Вален ,пихатий стариган.- зі смутком відповіла дівчина .
- Ваш чай міледі ,- вклонившись вона поставила на буфетний столик .
- О моя люба ,у мене чудова ідея ,- жінка взяла кружечку наливши туди чаю .
- Яка ? Втекти ?- дівчина з надією подивилась .
- Давай тобі найдемо кращого чоловіка за цього Валена ,батько тоді ж нічого не зможе сказати .
- Ні ,це не так вже й просто ,батькові важко угодити .
Вони ще довго теревенили ,та час не чекав .
Було досить пізно ,дівчині потрібно було повертатись. 
- Я напишу лист ,коли приїду ,- на останок вони обійнялись й дівчина покинула маєток .
Не вперше їй доводилось ввечері повертатись додому лісом .
Погода була чудова , вітерець грався її локонами ,сукню ж він здіймав у повітря .
- Сьогодні ми впіймаємо його .
- За ним !- почулись чиїсь голоси .
Дівчина не вагаючись злізла з коня й причаїлась біля дерева .
чому вони говорять японською ?Кого вони шукають ? У дівчини було безліч питань і жодних відповідей .Вона сиділа тихо поки ,голоси не зникли .
- Вух ,- дівчина нарешті могла стати .
Та за мить хтось звалився на дівчину з дерева .
- Хто тут ? - насторожено промовила .У темряві дівчина розгледіла ,якийсь селует .
- тобі не втекти ,- почувся голос ,цієї тіні .
Дівчина вирішила битись .У неї не було шансів втекти .Тому вона дістала палку ,яка була неподалік на землі .
- Що тобі потрібно ? Хто тебе прислав ?- нерозуміючи нічого дівчина запитувала  незнайомця .
Дурні їм ніколи мене не впіймати .Хто тільки придумав цей клан шкіру Ка ікіру Ка чи як там було .Вони не перший рік за мною ганяються .Думають, що я вампір і правильно думають та вони не знають на, що я здатний .
Чоловік швидко зробив туман та зник за якимось деревом .Він прислухався до кожного звуку .
Кого вони там спіймали ? Невже тут ще є якийсь вампір ? Потрібно перевірити. 
- Він знову зник !- гнівно сказав японець.
- чому ти його упустив !- кричав інший .
Одяг у них був темний ,ні лиця нічого не було видно .У них була маска ,вони були спритні  та не настільки аби догнати герцога .
- Я за себе не ручаюсь ,- злісно мовила дівчина ,яка була не аби ,як розлючена .
- Вмри або живи !- кричав японець ,в нього була одна мета і це вбити дівчину .
Що там коїться ? Я думав вони за мною ? Виходить що ні ? Хто ж там ? Це жінка ? 
Герк покліпавши очима таки впевнився ,що це жінка ,яка билась з цим японцем .
Яке майстерство .Хто ж вона ? Вона не зними та чому вона теж розмовляє японською ? 
Він лише споглядав за цим .Її рухи були швидкі і без звучні ,від дівчини він такого явно не очікував .
Що двоє на одну ? Це вже нечесно .він непомітно наблизився й шпурнув камінчиком у японця .
Він тут ж провалився на землю .
Цей клан досить старовинний .Навіть я не пам'ятаю коли його заснували ,він почав переслідувати вампірів.