Розділ 2 (3)

-містер Ґеральдо,- він усівся у крісло ,йому принесли випивку й він зробив ковток. - Давайте розпочнемо гру ,-  у містера Розбальта засіяли очі ,в нього відкрився азарт ,він хотів виграти самого герцога .

Усім роздали карти й розпочалась гра. Містер Розбальт пильно дивився тільки на містера Ґеральдо ,забувши про все .Та містера Ґеральда це наооборот втішало тому, що він був зосереджений на грі , а не на суперниках ,суму він поставив чи  малу - 500 золотих монет .Карта за картою ,гра все продовжувалась хтось забирав собі карти ,а хтось ховав зайві карти в кишеню . Поки це ніхто не помічав , курп'є був в змові з старим чоловіком це побачив містер Ґеральдо .

- Скільки ви поставили ?- він глянув вічі тому підлому чоловязі ,загіпнотизувавши його він вимагав сказати правду .

- Небагато .- він тримав міцно свої карти ,містер Ґеральдо помітив що в нього появилась ще одна карта ,в той час як друга була в рукаві . Він вів себе нахабно й постійно жартував .

-То скільки ви поставили ? - він не спускав з нього очей .-300,- він злісно дивися на містера Ґеральдо ,він не хотів говорити та щось його заставляло .Це був містер Ґеральдо який задіяв свої сили він хотів його викрити .- Для такого як ти ,ця сума надто мала .

- Та як ви смієте ,- чоловік вже хотів стати та згадав що не може ,карта з його рукава тоді впаде .Він злісно сів на місце .- продовжуємо гру ,- нервово сказав курп'є який теж був там задіяний. Невдовзі гра продовжилась ,хіт був містера Розбальта ,він поставив четвірку й валет

 - А ви непогано граєте !Давайте вип'ємо !- сказав партнер містера Розбальта який не зміг побити його карти .

- Ваш хіт містер Ґеральдо ,- насупившись ,про щось думав містер Розбальт.Настала черга ходити чоловіка , який мав скриту кату .Він непомітно витягнув її з рукава і хотів поставити та ..містер Ґеральдо підняв його руку з якої посипались  запасні карти з якими він постійно вигравав .

- Що за неподобство !?!!- злісно закричав містер Розбальт який вже не вперше програв йому. - Ба більше цей курп'є ,- показавши на чоловіка в червоній жилетці ,який тримав карти -, - його підкупили.Нарешті заспокоївшись сів містер Ґеральдо .

- Як ви могли не побачити його хитрощів ?- глянувши на графа який все ще стояв і дивився на тих двох .- Не може бути такого,як ..як ти посмів ...ах ти ж сволота ,- чоловік хлюпнув свою випивку в лице чоловіку .- Заберіть їх ! Негайно звідси!- наказавши він заспокоївся .Нарешті коли за столом сиділо тільки двоє ,містер Ґеральдо мовив

 - У мене до вас делікатна справа ,- він дивився на очі ,які округлились у містера Розбальта .А й справді ,що герцогу потрібно від графа .- Та не вже ...і що ви хочете ?- він напружившись сів рівніше .- я куплю ваші акції від компанії Брукнліна ,- тихо промовив чоловік ,акції й вправду були йому потрібні .Лишень для того аби він став головним акціонером цієї компанії .- Я по вашому зовсім дурний ,ну знаєте ,ці акції не дешеві і потрібні вони не тільки вам .- закінчивши чоловік неглянувши став і покинув таверню .

***

 - Любий ти знову ходив у таверню , - ніжно промовила жінка яка уже лежала в ліжку .

- Брітней ,- змучено сказав Розбальт  ,лігши біля неї ,- потрібно Дафну заміж видати як найшвидше .

- Я знаю ,нікому не потрібна вона буде коли в старих дівах залишиться .,- чоловік узяв її пасмо волосся у руку ,ніжно крутивши на пальці .- ти так солодко пахнеш ,нові духи купила ?- чоловік занурився в її волосся .

- Любий я ж серйозно ,- жінка вміло маніпулювала всіма й чоловіком теж .Вона бачила що він п'яний ,люба інша жінка вже б накричала на нього та не Брітней.-  завтра поговоримо .

***

Погода була похмура та це не зупинило пані Брітней поїхати за платтям .

- Де Дафна?- попиваючи чай з іспанською крихкої кружечки, вона підвела злісно свої очі на служницю чекаючи на відповідь .

- Пані вона ....ми зараз знайдем її .- схиливши голову промовила дівчина.

- Негайно ,і скажи нехай карету подадуть .

- Так пані ,- вклонившись дівчина митю зникла за дверима .

Обігавши усі поверхи дівчина все ж знайшла цю леді .Дівчина сиділа у бібліотеці читавши якусь книгу .Чому ці усі романи такі нереальні .усі вони просто красива казка ,немає щасливих пар у світі ...

- Міледі ,- вклонившись дівчина продовжила -,вас шукає пані Брітней ,ви мали їхати по сукню в якій будете на балу .

-Скажи мамі ,що дощ може початись .- не відводячи своїх очей сказала .

- Міледі але ...

- Що?- нарешті підвела свій погляд на дівчину .

- Пані байдуже чи буде дощ чи сонце , вона сказала негайно щоби ви спустились ,- вклонившись дівчина пішла .Як вона сміє ,там вітер чуть дерева не підриває ,а ми маємо їхати по сукню на бал .Що за неподобство .Невдовзі вони покинули маєток поїхавши в місто.Дівчина задрімала дорогою та її сон перервала пані Брітней.

-Ти маєш виглядати найгарнішою на балу ,корсет стягнемо ще на п'ять сантиметрів. 

-Що ?Це вже занадто .

Що вона задумала ,я ж задихнуся , в мене й так талія маленька .

-Ні ,так буде як я сказала.
Це ж самогубство хіба в мене не ідеальна талія .Може мені втекти з балу .Хоча ні уламок не дасть .Ех якби бабця Зельґа приїхала . Ну чому вона так часто кудись пропадає ,завжди в роз'їздах ,веде світське життя.
Невдовзі карета зупинилась ,лакей відкрив двері карети й подав пані ,а тоді дівчині .
Відкривши двері у прилавок лакей смирно чекав поки дами зайдуть, тоді він зачинив .
Це було велике ательє у ньому закуплялись усі знатні дами та й загалом сама її величність . Великі вітринив яких можна було побачити нову колекцію кравчині .
-О люба як і казала ми прийшли ,ось це моя донька Дафна .-Показуючи на Дафну ,яка стояла неподалік .
-Так так люба у твоєї Дафни чудова фігура ,-приємно вражена була пані ,яка вже встигла її оглянути зніг до голови 

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

Вибачте мої любі ,запізнилась